Ассоциация помощи пострадавшим инвесторам
28-03-2024 22:21
http://investhelp.com.ua/ru/print/24873

Житлово-комунальні тарифи: точка росту чи точка неповернення?
Ноябрь 18, 2011 

Методика тарифоутворення на комунальні послуги вже піддалася реформуванню: влада створила Національний регулятор, який зайнявся приведенням вартості теплової енергії і води до економічно обґрунтованого рівня. І, незважаючи на численні заяви чиновників про те, що в деяких регіонах цей рівень нижче діючих тарифів, вся країна очікує їх зростання. Особливо доречно говорити, що економічне обґрунтування цін на послуги природних монополістів означає їх підвищення в контексті постійного зростання вартості енергоносіїв. До цих пір саме дорогі газ і електроенергія є ключовим виправданням тарифного зростання, як для влади, так і для виробників послуг. Цілком природно, що за переділом, що відбувається в комунальному секторі, споживач не так гостро відчуває динаміку вартості послуг, які формують квартирну плату. Цією розгубленістю населення не погребувала скористатися місцева влада.

За що ми платимо?
Оплату за послуги з утримання житлових будинків і прибудинкових територій для середньостатистичного споживача послуг ЖКГ звичніше вносити як «квартирну плату». Це невинне словосполучення містить у собі більше 20 різних житлових послуг, вартість яких затверджують органи місцевого самоврядування після погодження з Держінспекцією по цінах і ціновому регулюванню. Зокрема, квартплату формують послуги з прибирання прибудинкових територій та сходових клітин багатоквартирних будинків; послуги з вивезення твердих побутових відходів (з урахуванням збору, зберігання, перевезення, переробки, утилізації та захоронення); обслуговування ліфтового господарства і систем диспетчеризації; утримання внутрішньобудинкових систем водо- і теплопостачання, водовідведення, каналізації; дератизація та дезінсекція; обслуговування та утримання вентиляційних систем будівлі, поточний ремонт усіх систем будинку; обслуговування території в зимовий час, її освітлення; перевірка і ремонт приладів обліку ресурсів, які відпускаються споживачеві.

Примітно, що до 2009 року механізм тарифоутворення визначався постановою Кабінету Міністрів № 560 від 12 червня 2005 року. Згідно з нею, розмір квартплати розраховувався по кожному будинку окремо, що стало причиною формування істотної різниці в тарифах не тільки між населеними пунктами, а й між житловими будинками одного кварталу. Місцева влада змушена постійно сплачувати тарифну різницю, яка обчислюється мільйонами гривень. Уряд вирішив відійти від розрахунків вартості житлових послуг на підставі кількості мешканців у будинку і скасував цю постанову.

Натомість, в рамках формування єдиного підходу до тарифоутворення, уряд Миколи Азарова в червні 2011 року прийняв постанову № 869, якою обіцяв запропонувати виробникам і постачальникам послуг ЖКГ нову методику. Замість нововведень, документ лише об&lquot;єднав усі нормативно-правові акти у сфері тарифної політики, що діяли раніше. Щодо житлових послуг, які формують квартирну плату, принцип залишився незмінним: вона як і раніше розраховується для кожного житлового будинку окремо, за основу було взято вартість обслуговування одного квадратного метра, тарифи затверджує місцева влада. Нововведенням є те, що Кабмін заборонив включати послуги з вивезення сміття та обслуговування ліфтів у загальний перелік. Тепер кожен громадянин зобов&lquot;язаний укладати окремий договір з виконавцем цих послуг, яким визначається їх вартість.

Хто винен?
Недосконалість законодавчої бази створює всі підстави для фактично довільного розрахунку тарифів місцевими властями і комунальними ЖЕКами. Незважаючи на те, що нова постанова жорстко обмежила складові накладних витрат виконавців послуг, наповнення інших тарифних складових – лишилося безконтрольним. Наприклад, тільки від рішення ЖЕКу залежить, якою буде вартість послуг з ремонту дахів, прибирання сходових клітин, підготовки експлуатації будинку в осінньо-зимовий період, прибирання підвальних приміщень. Ключовою статтею витрат, що постійно впливає на розмір тарифу, є проведення поточних ремонтів будівлі. «Поточні ремонти ЖЕКи проводять щомісяця і по кілька разів. Причому, ремонтом вважається заміна будь гайки», - скаржиться голова об&lquot;єднання співвласників багатоквартирних будинків «Світанок» (Голосіївський р-н, Київ) Валерій Піддубний.

Ще одним фактором, який сприяє тарифній сваволі, є відсутність дієвих механізмів контролю виконавців послуг з боку центральних і місцевих органів влади. Щоб попередити можливість змови комунальних служб, міської влади та підрядних фірм, Міністерство з питань ЖКГ влітку 2008 року створило контролюючий орган – Державну житлово-комунальну інспекцію. У 2009 році ДЖКІ провела масову перевірку ЖЕКів і виконавців послуг на предмет обґрунтованості діючих тарифів. У результаті за десять місяців 2009 року інспекція в ході перевірки 1,7 тис. виконавців послуг різних форм власності виявила порушення у 930 з них. Зокрема, ці суб&lquot;єкти господарювання завищили розмір квартирної плати сумарно на 0,5 млрд грн. Утім, санкцій за стягнення зі споживачів необґрунтованої плати не було. У 2010 році, у зв&lquot;язку з проведенням адміністративної реформи, ДЖКІ стала структурним підрозділом Держархбудінспекції. «Фактично ДЖКІ припинила своє існування. Тепер на комунальні ЖЕКи управи немає, раніше вони хоч інспекторів боялися», - зазначила експерт Черкаського ресурсного центру по роботі з ОСББ Лариса Мєшкова.

«Модна» тенденція приведення тарифів до рівня окупності не обійшла стороною і тарифи на утримання будинків та їх територій. У зв&lquot;язку з постійним зростанням вартості енергоресурсів, місцева влада змушена підвищувати квартплату за освітлення прибудинкових територій, сходових прольотів, обслуговування насосних і бойлерних, експлуатацію ліфтів. Крім того, зростання тарифу обумовлено підвищенням розміру мінімальної заробітної плати. Якщо в січні поточного року її розмір становив 941 грн, то вже з 1 грудня вона зросте до 1,04 тис. грн. Враховуючи динаміку зростання фонду оплати праці виконавців послуг, і збільшення вартості енергоносіїв, місцева влада обіцяли підвищення квартирної плати вже з 1 березня. Так, у Донецьку квартплата підвищилася на 70-80%, у Львові – на 35-40%. У південних регіонах країни підвищення склало 20-60%. У Києві дворічний мораторій на зростання квартплати ввів голова міської адміністрації Олександр Попов.

У результаті вищевказаних факторів між регіонами існує колосальна різниця в тарифах на послуги з обслуговування та утримання житлового фонду. «Існують міста, наприклад, Луцьк, Чернігів, Суми, де середній тариф становить 0,6-1,2 грн за квадратний метр і цей тариф майже на 90% покриває витрати на виробництво послуг. А є міста, наприклад, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Сімферополь, де тариф становить 2-4 грн за квадратний метр, але покриває лише 55-60% витрат», - розповіли в Асоціації енергоефективних міст України. Причому, ні нарахування субсидії населенню, ні бюджетне субсидування тарифної різниці не вирівнює існуючу ситуацію.

Що робити?
Формувати ефективну тарифну політику в сфері житлових послуг мають намір в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ допомогою посилення держрегулювання на одні із найдорожчих послуг в переліку. Як повідомили кореспонденту ІА «Україна Комунальна» у відомстві, найближчим часом власті візьмуться за наведення порядку в сфері надання послуг з вивезення сміття. Питома вага вартості послуг з вивезення побутових відходів у структурі квартплати досягає 30-35%, на другому місці – обслуговування ліфтового господарства (10-15% частки в тарифі).

За словами начальника департаменту з благоустрою та комунального обслуговування Мінрегіону Олександра Ігнатенка, відомство розробляє низку законопроектів, якими має намір систематизувати ринок послуг з вивезення побутових відходів. Зокрема, за його словами, перешкоджати монопольному становищу виконавців послуг у містах будуть за рахунок концентрації галузі. «Існує проблема з контролем з проведення прозорого конкурсного відбору з вибору виконавців послуг та тарифоутворенням. Тому ми плануємо передати ці повноваження від міськрад – облдержадміністраціям. Крім того, планується врегулювати питання вивозу сміття в сільській місцевості, а саме запропонувати міським виконавцям взяти на себе обслуговування прилеглих територій», - зазначив пан Ігнатенко. При цьому він підкреслив, що концентрація повноважень влади та учасників ринку не завжди буде означати збільшення вартості послуг. «Це залежить від безлічі факторів: місце розташування і віддаленість полігону, відстані між населеними пунктами. Тому не можна говорити, що тарифи на вивезення відходів однозначно зростуть», - упевнений чиновник.

Утім, джерело ІА «Україна Комунальна» в Кабміні розповіло, що концентрація і централізація влади буде поширюватися на всю сферу послуг з обслуговування житлового фонду. «Зараз у Мінрегіоні готується проект закону, яким пропонується створити консультаційний орган на базі відомства, який аналізуватиме тарифну політику на житлові послуги на місцях, і впливати на зміни квартплати. В уряді вважають, що безконтрольне зростання тарифної плати можна зупинити тільки шляхом введення механізмів саме державного регулювання», - повідомив держчиновник.


Назад Печать