Справа №22-10967

Головуючий у І інстанції: Федорова Г.Г.

Доповідач: Лесько А.О.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року лютого місяця 11 дня

Колегія суддів судової палати в цивільних

справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Лесько А.О.,
суддів: Усика Г.1., Кравець В.А.,
при секретарі: Шаховніній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Спільне Українсько-болгарське підприємство «Богдан» ( далі - ЗAT «Богдан») на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2007 року в справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Спільного Українсько-болгарське підприємство «Богдан» до ОСОБА_1 про розірвання договору,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2007 року позов ЗАТ «Богдан» залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ЗАТ «Богдан» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення , яким розірвати договір про пайову участь у інвестуванні двох житлових будинків по вул. Київській в м.Обухів, укладений 01 липня 2004 року між ЗАТ «СУБП «Богдан» та ОСОБА_1 Вказує на те, що висновки суду не відповідають матеріалам справи, оскільки ОСОБА_1. протягом двох з половиною років не виконав зобов&lquot;язання, передбачені п.2.1 договору щодо сплати 200 000 гривень авансу за проектно-кошторисну документацію та всупереч п.4.1 договору не видав доручення на ведення спільних справ за договором, та зазначені порушення зобов&lquot;язань є істотними.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не був доплачений аванс в сумі 50 000 гривень, але позивачем не доведено, що ця недоплата авансу призвела до істотного порушення ОСОБА_1 умов договору та завдала позивачу шкоди, яка позбавила його того, на що він розраховував при укладенні договору.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки такий не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах та нормах матеріального права, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2004 року між ЗАТ «Богдан» та ОСОБА_1 був укладений договір № 2 про пайову участь у інвестуванні двох житлових будинків по вул. Київській в м. Обухів, за яким сторони зобов&lquot;язалися здійснити спільне інвестування робіт по проектуванню та будівництву двох житлових будинків.

Згідно п. 2.2 цього договору ОСОБА_1. зобов&lquot;язався здійснювати повне фінансування проектно-пошукових робіт та будівництва Об&lquot;єкту до моменту введення його в експлуатацію.

Відповідно до п.3.2 договору внесок ОСОБА_1. - фінансування будівництва об&lquot;єкту згідно затвердженої проектно-кошторисної документації. Пунктом 3.3 договору передбачено, що ОСОБА_1. зобов&lquot;язується перерахувати на розрахунковий рахунок учасника аванс в розмірі 200 000 гривень для оплати проектно-кошторисної документації по Об&lquot;єкту в строк п&lquot;яти банківських днів з моменту підписання даного договору.

- Як, видно з квитанцій перерахування коштів за договором №2 від 01 липня 2004 року, ОСОБА_1. перерахував ЗАТ «СУБП «Богдан» 26 серпня 2004 року - 20 000 грн., 13 вересня 2004 року- 50 000 грн., 15 жовтня 2004 року - 25 000 грн., 29 грудня 2004 року - 55 000 гривень, тобто 150 000 гривень (а.с.40).

Будь-яких інших доказів про виконання п.2.2 договору щодо повного фінансування проектно-пошукових робіт та будівництва Об&lquot;єкту до моменту введення його в експлуатацію, що давало би ОСОБА_1 право на отримання частки у розмірі 80% від загальної площі квартир та загальної площі нежитлових приміщень Об&lquot;єкту інвестування , останній суду не надав.

Крім тогою, перерахування на рахунок позивача авансових сум в розмірі 150 000 грн. для оплати проектно-кошторисної документації було виконано ОСОБА_1 не в строк 5-ти банківських днів з моменту підписання договору, як це передбачено п.3.3 договору, а протягом шести місяців з дня його підписання.

Пунктом 4.1 договору № 2 від 01 липня 2004 року також передбачено, що ведення спільних справ за цим договором доручається Учаснику -1 ( ЗАТ „Богдан"), який є повноважним представником Учасника -2 (ОСОБА_1.) згідно виданого доручення.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1. не в повному обсязі виконав обов&lquot;язок по фінансуванню проектно-пошукових робіт та взагалі не виконував, передбачений п. 3.2 договору обов&lquot;язок по фінансуванню будівництва об&lquot;єкту згідно затвердженої проектно-кошторисної документації, не видав ЗАТ „Богдан" доручення на ведення спільних справ за договором №2 від 01липня 2004 року, тобто виконання ОСОБА_1 всіх покладених на нього договором зобов&lquot;язань обмежилося перерахуванням ним з порушенням встановлених договором строків суми 150 000гривень.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку, що допущені ОСОБА_1 порушення умов договору не є істотним та що внаслідок невиконання ним умов договору друга сторона не позбавилася значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов&lquot;язання сторін припиняються. Якщо договір розривається в судовому порядку, зобов&lquot;язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов&lquot;язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням в справі нового рішення про задоволення позову.

Заперечення на апеляційну скаргу про повне фінансування проектно-кошторисної документації відповідно до п.3.3 договору , не можуть бути взяті до уваги, оскільки надходження коштів в сумі 50 000 грн. 15 жовтня 2004 року є інвестиційним внеском по іншому договору б/н від 24 червня 2004 року. Крім того внесення коштів відбулося не протягом п&lquot;яти банківських днів після підписання договору як передбачено п.3.3.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи ОСОБА_1. про те, що Об&lquot;єкт інвестування по договору № 2 від 01 липня 2004 року - житлові будинки по вул. Київській в м. Обухові Київської області знаходяться на завершальній стадії будівництва і готуються до здачі в експлуатацію, оскільки матеріалами справи доведено , що виконання своїх зобов&lquot;язань ОСОБА_1 по договору №2 від 01 липня 2004 року обмежилося сплатою ним з порушенням передбачених договором строків 150 000 гривень на фінансування проектно-пошукових робіт, та ОСОБА_1. не надав доказів, що будівництво згаданих будинків завершується саме у зв&lquot;язку з належним виконанням ним всіх своїх зобов&lquot;язань по договору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст. 651, 653 ЦК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства « Спільне українсько-болгарське підприємство «Богдан» задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2007 року скасувати та ухвалити в справі нове рішення.

Позов Закритого акціонерного товариства « Спільне українсько-болгарське підприємство «Богдан» задовольнити.

Розірвати договір № 2 про пайову участь в інвестуванні двох житлових будинків по вул.. Київській в м.Обухів , укладений 01 липня 2004 року між Закритим акціонерним товариством «Спільне українсько болгарське підприємство «Богдан» та ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили