У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А  Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства закритого типу (далі - АТЗТ) “Олвіта”, третя особа - аграрна кредитна спілка (далі - АКС) “Сенатек”, про примусове виконання обов&lquot;язку передати квартиру для оформлення права власності, визнання права власності і за зустрічним позовом АТЗТ “Олвіта" до ОСОБА_1, АКС “Сенатек” про розірвання договору інвестування будівництва квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду м. Києва від  28 грудня 2004 року, 

                                       в с т а н о в и л а:

У липні 2004 року ОСОБА_1 звернулася в суд із цим позовом до АТЗТ “Олвіта", посилаючись на те, що 12 грудня 2002року був укладений трьохсторонній договір інвестування будівництва квартири, згідно умов якого АТЗТ “Олвіта” зобов&lquot;язалось побудувати позивачці квартиру АДРЕСА_1 в строк до 1 жовтня 2003 року, передати її разом з усіма необхідними документами для оформлення права власності. АКС “Сенатек” зобов&lquot;язалась забезпечити надання кредиту на будівництво в сумі 107 613 грн. та зарахувати кошти на особистий житловий рахунок позивачки, забезпечити своєчасне проведення розрахунків та здійснювати контроль за плановим виконанням робіт.               Позивачка зі свого боку мала сплатити кредитній спілці першочерговий внесок на будівництво. ОСОБА_1 сплатила першочерговий внесок, отримала кредит, який вчасно був погашений, кредитна спілка перерахувала кошти, а відповідач відмовився передати їй спірну квартиру.

В зустрічному позові АТЗТ “Олвіта” посилалося на те, що кредитна спілка не провела своєчасно розрахунок, тобто не виконала істотних умов інвестиційного договору. Просило суд розірвати договір інвестування будівництва квартири.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2004 року в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю. Розірвано договір інвестування будівництва квартири від 12 грудня 2002 року укладений між АТЗТ “Олвіта”, ОСОБА_1 та АСК “Сенатек”.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 28 грудня 2004 року рішення районного суду скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов&lquot;язано АТЗТ “Олвіта” передати їй вказану квартиру.

Ухвалою Верховного суду України від 22 лютого 2006 року залишено без змін рішення апеляційного суду м. Києва від 28 грудня 2004 року.

ОСОБА_2, який не був залучений до участі у справі, подав касаційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення постановленого апеляційним судом та направлення матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору було право власності позивачки ОСОБА_1 на трикімнатну квартиру № 10 загальною площею 108,7 кв.м, розташовану на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1, як зазначено в договорі інвестування будівництва квартири № 04/21212-01 від 12 грудня 2002 року та в акті приймання-передачі площі квартири для інвестування від 19 грудня 2002 року (а.с.5-6). В подальшому судом було встановлено, що йдеться про квартиру АДРЕСА_1 і апеляційним судом відповідним чином вирішено позов.

З касаційної скарги ОСОБА_2, доданого до неї інвестиційного договору на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 № 14-1-ЛКЗ від 11 вересня 2003 року, укладеного з АТЗТ “Олвіта” вбачається, що предметом інвестиційного договору є будівництво трикімнатної квартири № 14 орієнтованою загальною площею 108,7 кв.м на четвертому поверсі будинку. Актом № 1 від 20 грудня                   2004 року ОСОБА_2 була передана трикімнатна квартира № 10 загальною площею 112,4 кв.м на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_1, і саме на таку квартиру йому було 23 лютого           2005 року видано свідоцтво про право власності.

До скарги додано ксерокопію листа АТЗТ “Олвіта” на ім&lquot;я                 ОСОБА_2, у якому зазначено, що у зв&lquot;язку з коригуванням проектної документації в період будівництва на підставі розпорядження Солом&lquot;янської районної в м. Києві державної адміністрації від 25 лютого 2004 року № 222 про присвоєння поштової адреси житловому будинку, а після проведення поточної інвентаризації БТІ м. Києва об&lquot;єкту інвестування присвоєна адреса АДРЕСА_1, квартира № 4. Проте, лист не місить дати його складення і, крім того, не вказує на дані, коли саме було присвоєно зазначену адресу, хоча в будь-якому випадку така адреса була присвоєна пізніше від укладення інвестиційного договору ОСОБА_1, тому лист не може бути взятий до уваги.

Таким чином, зі спору між ОСОБА_1, АТЗТ “Олвіта” і АКС “Сенатек” та касаційної скарги ОСОБА_2 не видно, що йдеться про один і той же об&lquot;єкт. Спір було вирішено в межах заявлених вимог, на підставі наданих учасниками процесу доказів та з урахуванням позицій сторін у справі. Своїми процесуальними правами учасники справи розпорядилися на власний розсуд, зокрема, АТЗТ “Олвіта” в особі свого представника клопотання про залучення до участі в справі ОСОБА_2 не заявляло, натомість представник пояснив, що інвентаризацію спірної квартири в БТІ проведено, щодо неї ні з ким договір не укладався, треті особи прав на квартиру не мають, вона закрита й опечатана до рішення суду (а.с. 58). Отже, на час вирішення справи не було підстав і для залучення до участі в справі ОСОБА_2 за ініціативою суду, залучення ж за ініціативою суду третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, цивільним процесуальним законом не передбачено, оскільки звернення з позовом є виключним правом позивача. Власне цей спір інтересів ОСОБА_2, з яким інвестиційний договір був укладений лише у вересні 2003 р. і щодо іншого інвестиційного об&lquot;єкта, не стосувався.

При розгляді справи судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків суду не спростовують, тому колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

         у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від  28 грудня 2004 року  залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.