Як випливає з Закону України від 17.02.2011 р. «Про регулювання містобудівної діяльності», поняття прибудинкової території, як окремої території розташування будинку у межах населеного пункту (району, мікрорайону) відсутнє.

Натомість є «лінії регулювання забудови  -  визначені  в  містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній»,  межі окремих земельних  ділянок,  природні  межі  та  межі інших територій (п. 6 ст. 1 даного Закону).

Відповідно, даними «лініями» окреслюється наявність об’єкта забудови, але не конкретизується сама територія, яка має бути відведена під конкретну будівлю в процесі забудови території.

1. На мою думку, необхідно окремо зупинитись на аналізі термінології “прибудинкова територія”, оскільки практика свідчить, що дане поняття є не зовсім зрозумілим в умовах відсутності його законодавчого врегулювання.

Так, визначення даному поняттю надається у “Положенні про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків”, затвердженому Наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 5 квітня 1996 р. № 31/30/53/396 (скасоване у грудні місяці 2005 р.).

Відповідно до вказаного Положення прибудинковою територією визнавалася встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування жилого будинку (будинків) і пов&lquot;язаних із ним господарських та технічних будівель і споруд.

Прибудинкова територія встановлювалася для будинку (будинків) і не могла бути виділена для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).

До прибудинкової території належали зокрема, територія під жилим будинком, проїзди та тротуари, майданчики для тимчасового зберігання автомобілів, озеленені території, ігрові майданчики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, майданчики для відпочинку дорослого населення, майданчики для господарських цілей, майданчики для вигулу собак, інші території, пов&lquot;язані з утриманням та експлуатацією будинків та інших, пов&lquot;язаних з ними об&lquot;єктів. Відповідно до вказаних Правил прибудинкова територія закріплювалася за власником жилого будинку.

1. Стосовно репортажу телеканалу ТСН (новини), то мався на увазі надзвичайно прогресивний проект, на думку його розробників, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об’єднань співвласників багатоквартирного будинку»  №8474 від 05.07.2011 р., але внаслідок детального ознайомлення з даним проектом та пояснювальною запискою до нього, цей проект взагалі не регулює питання відведення земельних ділянок під забудову, як і не визначає а ні прибудинкову територію, а ні її межі, а ні порядок її передачі.

Наразі, даний проект, як регуляторний НПА по прибудинковим територіям  нам мало цікавий. Решта нормативних документів чи їх проектів, щодо врегулювання питання прибудинкових територій у нормативній базі України відсутня.

Законодавцю не потрібно чітке визначення, в іншому разі потрібно буде зупинити зведення новобудов між збудованих житлових будинків чи мікрорайонів, за недостатністю прибудинкової території. А так, визначили, що межі визначаються проектом забудови, і достатньо.