КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 14 січня 2009 року                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді               Г

орбань Т.І.

Суддів:                                              

Попович О.В/

Мамчура Я.С.

при секретарі                                Лисенко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1  на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги та зобов»язання скасувати рішення, 

В С Т А Н О В И В :

У січны 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації про визнання дій  відповідача при зміні тарифів на комунальні послуги такими, що порушують   ст.ст. 6 (п.п.1,6),20 (п.2), 30 (п.п.3,4,5,7), 31 (п.п.2,3), 32(п.5) Закону   «Про житлово-комунальні послуги» №1875-1V від 24.06.2004р.; зобов»язання Київську міську державну адміністрацію скасувати свої рішення про підвищення з 01.12.2006 р. комунальних тарифів.

У  березні  2007 року позивач у додатковій заяві  на підтримання позовних вимог, викладених у первісній заяві, уточнив реквізити  виданих відповідачем  розпоряджень  від 30.10.2006р., послався на те, що  відповідач   продовжує  видавати розпорядження, які також пов»язані з підвищенням тарифів  з порушенням законодавства.

У додатках до позовної заяви  від 30.07.2007 р.   позивач також просив  звернути увагу  на те, що  прийняті відповідачем   розпорядження   після подання ним позову  також не відповідають законодавству, та вказав, що він підтримує в повному обсязі  вимоги, викладені у позовній заяві, датованій  24.01.2007р.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ОСОБА_1 подав  апеляційну скаргу , в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити, посилаючись на неповне з&lquot;ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково, виходячи  з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції підставами для скасування постанови  або ухвали суду  першої інстанції  та ухвалення нового рішення  є: 1) неповне з»ясування  судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої  інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність  висновків суду обставинам справи;4) порушення норм  матеріального  або процесуального права, що призвело до неправильного  вирішення справи або питання.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб&lquot;єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так,  судом  першої інстанції встановлено, що звертаючись до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними дій щодо підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги та підтримуючи ці позовні вимоги у додаткових заявах та судовому засіданні, заявник посилався на те, що підвищення тарифів відповідачем не відповідає діючому законодавству (п.п.1,6 ст.6; п.2 ст.20; п.п.3,4,5,7 ст.30; п.п.2,3 ст.31 та п.5 ст.32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги"), що регулює порядок підвищення тарифів, яким передбачена відповідність рівня цін тарифів розміру економічної обґрунтованості їх витрат, а також доступність та прозорість структури цін.

Суд першої інстанції  послався на положення ст.71 КАС України, де передбачені випадки покладення обов&lquot;язку доказування на кожну із сторін, яка повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Зазначивши, що  суд може збирати докази з власної ініціативи.

Суд першої інстанції вказав, що з матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача із даним позовом питання протиправності розпоряджень КМДА №/№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30.12.2006 року, щодо яких позивач звернувся з вимогою про визнання дій відповідача неправомірними, були предметом розгляду судів.

Так, постановою Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2007 року визнані недійсними та скасовані розпорядження КМДА від 30.12.2006 року -№ 1574 "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій" - №1575  «Про затвердження тарифів на теплову енергію" - № 1576 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" - № 1577 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води."

Зазначені розпорядження визнані недійсними з тих підстав, що вони не пройшли процедуру державної реєстрації і не були зареєстровані у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку, тому не набрали чинності та не можуть застосовуватись.

Таким чином, скасовуючи зазначені розпорядження, суд не встановлював обставин, на які посилається позивач стосовно відповідності розпоряджень положенням ст.ст. 6,30,31,32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", які регулюють порядок підвищення тарифів, яким передбачена відповідність рівня цін тарифів розміру економічної обґрунтованості їх витрат, а також доступність та прозорість структури цін, хоча у певній частині такі вимоги були заявлені позивачами.

Згідно з ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Позивач у письмових заявах та судовому засіданні посилався на підтвердження доводів позовних вимог на постановлені рішення про визнання недійсними оскаржених розпоряджень.

Проте позивачем не надано інших доказів щодо порушення відповідачем ст.ст.6,30,31,32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", у яких зазначено про дотримання про відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства; відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності , кількості та якості, гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги тощо.

Відповідач послався на те, що КМДА були виконані вимоги щодо п.7 ст.30 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" стосовно поширення інформації щодо встановлення, погодження, затвердження тарифів та їх рівня; розміщення розпоряджень з їх аналізом були на офіційному веб-порталі Київської міської влади. Зауваження та пропозиції приймались на електронну адресу Головного управління з питань цінової політики та їх розміщення у пресі. А також проведення громадських слухань із заслуховуванням зауважень і пропозицій. Крім того, у лютому 2007року відбулася сесія Київради, на якій було проголосовано питання щодо внесення змін до відповідних розпоряджень по зниженню тарифів, які були оприлюднені у пресі.   

На підставі  викладеного суд дійшов висновку про недоведеність позову ОСОБА_1 у межах заявлених ним вимог про неправомірність дій відповідача з посиланням на вищенаведені порушення положень Закону.

Що стосується скасування зазначених позивачем розпоряджень, то суд  першої інстанції вказав, що на даний час вони скасовані рішенням суду, і підстав для скасування їх відповідачем немає, проти чого позивач фактично не заперечував.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з  вищевикладеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно  до п.п.1,6 статті 6 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги»  до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг належить: 

  1) забезпечення дотримання вимог законодавства у цій сфері;

  6)здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них.

П.2 ст.20 вищевказаного Закону передбачає , що  споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Відповідно до ст. 30 Закону  державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах:

1)доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій;      

2)нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими   в установленому законом порядку;

3)відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво;

4)відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства;

5)відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості;

6)відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;

7)гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Згідно п. 2 статті 31 Закону виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

П.3 цієї статті  передбачає, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно з приписами п.5 статті 32 вищенаведеного Закону  у  разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

На час ухвалення  постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2007 року розпорядженням Київської міської державної адміністрації 30.05.2007 р. були прийняті розпорядження №640 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної і водовідведення холодної та гарячої води», № 641  «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 р. № 748», № 642 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», № 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію». Спірними розпорядженнями встановлені ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги з 01.12.2006р. Вищевказані розпорядження судом першої інстанції  не досліджувалися та не аналізувалися.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №640 від 30.05.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води» з метою упорядкування нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги та реалізації власних (самоврядних) повноважень погоджено розроблені ВАТ "АК "Київводоканал" та введено в дію з 01.12.2006р. тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної і гарячої води, які виробляються ВАТ "АК "Київводоканал"; тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виробникам та виконавцям цих послуг для здійснення розрахунків з населенням.

Крім того пунктом 16 зазначеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 N1576 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води"; від 12.02.2007 N143 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 N1576".

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №641 від 30.05.2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748 відповідно до рішення Київської міської ради від 08.02.2007 N58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", з метою упорядкування нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги та реалізації власних (самоврядних) повноважень внесено з 01.12.2006 зміни до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000р. N748 "Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій в м. Києві", а також в пункті 2 зазначеного розпорядження визначено, що встановлено коефіцієнт підвищення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 N748 "Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві", які надаються підприємствами та організаціями комунальної форми власності для жилих будинків згідно з додатком, в розмірі 1,9. 

Крім того, зазначеним розпорядженням (п.5) визнані такими, що втратили чинність, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006р.N1574 "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій"; від 30.11.2006р. N1703 "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкових територій"; від 15.12.2006 р.N1785 "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкових територій"; від 15.12.2006р. N1787 «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006р. N1574"; від 27.01.2007р. N69 "Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.11.2006р. N1703 та від 15.12.2006р. N1785"; від 12.02.2007р. N141 "Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000р. N748 та від 30.10.2006р.N1574".

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №642 від 30.05.2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» з метою упорядкування нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги та реалізації власних (самоврядних) повноважень встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виробникам та виконавцям цих послуг комунальної форми власності для здійснення розрахунків з населенням та погоджені на цьому рівні тарифи на зазначені послуги підприємствам-виробникам, в тому числі ЗАТ "ЕК "Укр-Кан Пауер" (АК "Дарницька ТЕЦ") та АК "Київенерго" (в частині теплових пунктів, що знаходяться на балансі) і виконавцям цих послуг інших форм власності. 

Крім того, зазначеним розпорядженням (п.11) визнані такими, що втратили чинність, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1577 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; від 15.12.2006 року №1784 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення та постачання холодної і гарячої води та водовідведення холодної і гарячої води», від 15.12.2006 року №1786 «Про затвердження, погодження змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 №1575, від 30.10.2006 №1576 та від 30.10.2006 №1577» та від 12.02.2007 року №144 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1577».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію» з метою упорядкування нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги та реалізації власних (самоврядних) повноважень затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" та ЗАТ "ЕК "Укр-Кан Пауер" (АК "Дарницька ТЕЦ") для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об&lquot;єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню.

Також в розпорядженні зазначено, що взяти до відома, що тарифи, зазначені в пункті 1 цього розпорядження, враховують вартість теплової енергії, виробленої на ТЕЦ, витрати на виробництво теплової енергії на котельнях, вартість транспортування до теплових пунктів, а в інших випадках - до межі балансової належності та витрати на постачання юридичним особам. В тарифах на теплову енергію, затверджених цим розпорядженням, враховані 2,7% коштів, що самостійно перераховуються теплопостачальними підприємствами до Фонду для фінансування впровадження (придбання, встановлення, їх повірки, ремонту) будинкових приладів обліку витрачання і регулювання споживання теплової енергії на опалення і гаряче водопостачання (п.2,3 зазначеного розпорядження).

Крім того, зазначеним розпорядженням (п.5) визнані такими, що втратили чинність, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1575 «Про затвердження тарифів на теплову енергію» та від 12.02.2007 року №142 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1575».

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 5 липня 2007 року у справі №2а-166/2007 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голови Київської міської державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації про скасування  розпоряджень  скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації №641 від 30.05.2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748», яке  набрало законної сили  23.12.2008р. згідно з ухвалою Київського  апеляційного адміністративного  суду  від 23.12.08р. про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 5 липня 2007р., тому вищевказане розпорядження не може бути предметом спору.

Відповідно  до ч.2 ст. 71 КАС України  в адміністративних справах  про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта  владних повноважень обов»язок  щодо доказування правомірності  свого рішення,  дії  чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Закон України від 24.06.2004 № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання   та   споживання   житлово-комунальних   послуг    між   їхніми    виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов&lquot;язки.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 6 вказаного Закону передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень.

Засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентується Законом України «Про місцеве самоврядування» № 280/97-ВР від 21.05.1997 р.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону, до відання виконавчих органів міських рад віднесені повноваження щодо встановлення в порядку і  межах,   визначених   законодавством,   тарифів   щодо   оплати   побутових,   комунальних, і транспортних   та   інших   послуг,   які   надаються   підприємствами   та   організаціями  комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому  порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, а в разі, якщо вказані послуги надаються підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності - погодженням в установленому порядку цих питань з даними підприємствами, установами та організаціями.

Вказані повноваження є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого органу, який створюється для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.2003 № 21-рп/2003 у справі № 1-

45/2003 дано офіційне тлумачення положень частин першої, другої, третьої, четвертої ст.

118, частини 3 ст. ст. 133, частини першої, другої, третьої ст. 140, частини другої ст.141

Конституції України, ст. 23, п. З частини першої ст. 30 Закону України «Про державну

службу», ст. ст. 12, 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 10,

13, 16, пункту 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про столицю

України - місто-герой Київ», ст. ст. 8, 10, Закону України «Про місцеві державні

адміністрації», ст. 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в

їх взаємозв&lquot;язку щодо статусу Київської міської державної адміністрації.        

Відповідно до вказаного рішення Київська міська державна адміністрація є єдиним в  

організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської  

міської ради  та  паралельно   функції місцевого  органу  виконавчої  влади.   З   питань,   

віднесення до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний    і

Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади -

Кабінету Міністрів України.

Таким чином, виходячи з підпункту 2 пункту «а» частини 28 Закону України «Про

місцеве самоврядування», повноваження Київської міської державної адміністрації як

виконавчого  органу  Київської міської ради  в  галузі  тарифної політики  пов&lquot;язані  з

встановленням в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати

побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та   організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,  в разі, якщо  вказані послуги надаються підприємствами, установами та організаціями, які не належать   до комунальної власності- погодженням в установленому порядку цих питань з даними підприємствами, установами та організаціями.

Чинним законодавством України не передбачено повноважень виконавчого органу влади затверджувати тарифи на теплову енергію, тим більше для підприємств не комунальної власності.

ВАТ «АК «Київводоканал», АК «Київенерго» та ЗАТ «ЕК «Укр.-Кан-Пауер» є акціонерними товариствами і відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України, не відносяться до комунальних підприємств.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов&lquot;язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 p. № 586-XIV, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов&lquot;язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені місцеві державні адміністрації, визначено п. З Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів  виконавчої влади», відповідно до якого вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

 Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення, ради

нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення,

якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.     

Пунктом 2 вищевказаного Указу визначено, що державна реєстрація провадиться  в

порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України та

управління   юстиції   складають   державні   реєстри   зареєстрованих   ними   нормативно-  

правових актів.    &nbs