Сьогодні була на записі програми «Савік Шустер адреналін». Тема – недобуди. Здавалося б, взяли дві різні проблеми – і почали робити хорошу справу - вирішувати їх. Вирішувати чи тільки говорити? Як висновок наперед скажу – говорили балакали, сіли та й заплакали.

Це говорять не мої амбіції, а мій біль. Біль за те, що Савік Шустер зробив ведмежу послугу телевізійній журналістиці. А саме – перетворив її у шоу. Хороше проплачене шоу. Якщо він намагається зімітувати навіть провладні російські канали, то імітація вдається, але Давайте згадаємо той російський період, коли там сталася така проблема. Там виважено почали розглядати проблему в цілому – адже проблема недобудов – це проблема глобальна а не якогось конкретного об&lquot;єкту.

Говорить зараз ще й той прикрий досвід, який маємо за 6 років відстоювання власний прав приватних інвесторів. Сьогодні замість того, щоб почути про чужі ходіння по муках, і на жаль досі не без реальних результатів, почали слухати тих, хто і нам радив ще три-чотири роки тому. Наприклад – приходьте у Київраду створимо комісію. Ходили, створювали, майже щотижня засідали. Як результат, там де є юридичні проблеми, жоден інвестор, навіть КМДА зі своїми будівельними організаціями не зайде добудовувати. Стоїть перед ними питання, кому добудовувати. Де юридичні підстави, а які квартири вільні тощо.

З повагою до Тетяни Монтян скажу, та набридло вже який рік поспіль чути від неї – які ви всі дурні, що віддали гроші аферистам. На це є інший аргумент – у «Дніпровських веж» - замовник Головне управління внутрішніх військ МВС України, забудовник Будівельна компанія «УкрАзіаБуд», заснована у свій час Кабміном. Не аферисти. А вже 9-й рік не можуть впоратися зі своїм недобудов. А інвесторам з проспекту Науки в студії радять – звертайтеся до правоохоронних органів. До яких, якщо вони у себе на об&lquot;єкті владнати нічого не здатні.

До відома: У київраді було створено кілька комісій. Моя порада з досвіду - якщо немає реальних лобістів, туди нічого іти. Адже відомо – за кожною недобудованою спорудою стоїть чийсь великий інтерес. А давайте згадаємо – скільки всіх комісій було: і у ВР, і у Кабміні, і навіть у Секретаріаті президента. – Результат – одні балачки, а проблеми там, де зараз.

Так ні, навіщо чути те, що вже хтось через це пройшов, навіщо чути те, що це порожні обіцянки тих, хто використовує савікові програми для свого піару. Наприклад, чи зможуть кілька депутатів Київради вирішити глобальне питання – понад 100 об&lquot;єктів у Києві недобудовані і мають довгий «хвіст» - афериста забудовника, юридичні клоаки тощо.

Не хочу пророком бути. Але якщо підуть одні у київраду, то й будуть слухати там довго, що і як, все як складно. Йдіть у суд, у прокуратуру. А коли там все вирішать прийдете до нас. Не вірите моєю досвідові. Запитайте у інвесторів Сім&lquot;ї Сосніних. Протягом кількох років працювала для них конкретно комісія під головуванням Марини Ставнійчук. Де вони зараз – там, де і в 2007 році, якщо ще й не глибше.
Не витрачайте марно час – інвестори проспекту Науки!

Чи є у нас реальні пропозиції. На жаль. Ні. Дуже сподівалася, що в ефірі Першого національного прозвучить глобальність проблеми. Та взявся за проблему, людина, як і більшість представників влади – така далека від неї, не знає нічого, крім голих цифр – 120 тисяч сімей чекають на своє проплачене житло у майже 4,5 тисяч будинків.

Так, формат цієї програми передбачає розбір конкретної ситуації. Але не у цій програмі. Якби це голосно не звучало – але без реакції держави на проблему, без сильної руки і великої волі, ми ще довго будемо плакатися поодинці.

Тому. Казала колись, і зараз підтримую ідею – всім разом об&lquot;єднатися і вийти на Всеукраїнську акцію.
Провести її так, щоб аж дух у влади перехопило, щоб земля загуділа від кількості.

Вийти стільком приватним інвесторам, щоб і майдану було мало, і Кабмін не витримав навали людей. І якщо створювати комісію, то щоб щомісяця звіт про її роботу чули всі.

Попередньо планується така акція на кінець квітня. Долучайтеся.

Нас повинна почути влада, і ніхто більше нам не допоможе. Хіба що ті журналісти, які справді допомагають всі ці довгі роки тримати цю проблему у всіх на вустах. Вони своїми невеличкими сюжетами кажуть суспільству більше, ніж шоумени за півтори години. Мабуть на те воно і ШОУ.

Наостанок скажу. На Інтері нещодавно був сюжет на цю ж тему. Так ось – за 5 хвилин було озвучено більше, ніж видав «розбір польотів» за півтори години Савік.

Моя йому щира вдячність, за те що він долучився до перетворення українського телебачення із інформаційно-соціальною функцією, у формат розважального шоу.
Можливо мої слова і є суб&lquot;єктивна думка, але я маю на неї право.

Т.М. Шальман