Виникає дуже багато запитань з процедури реалізації цієї ініціативи. Яким чином держава змусить банки знизити майже в десять разів відсоткову ставку по іпотечним кредитам?

Вже майже тиждень всі засоби масової інформації гаряче обговорюють соціальні ініціативи влади, які Президент визначив на розширеному засіданні Кабінету Міністрів, що відбулося 7 березня. Серед інших соціальних ініціатив найбільш неоднозначною та обговорюваною очікувано стала ініціатива по введенню з травня 2012 року програми іпотечного кредитування на придбання житла під 2-3% річних. Здавалося б, що тут обговорювати та заперечувати? Безперечно, хороша ініціатива, яка покликана вирішити дві проблеми: по-перше, вдихнути життя в будівельну галузь, яка з часів кризи 2008 року працює собі в збиток через неплатоспроможність населення і великі відсоткові ставки по іпотечних кредитах в комерційних банках, по-друге, вирішити проблему забезпечення житлом громадян, яких нині офіційно в черзі на отримання житла перебувають 1,5 млн.

Рівняння з усіма відомими

Але одразу виникає дуже багато запитань з процедури реалізації цієї ініціативи. Яким чином держава змусить банки знизити майже в десять разів відсоткову ставку по іпотечним кредитам, адже складно уявити собі, що водночас, просто за бажанням Президента, фінансові установи стануть раптом лагідними та толерантними, і будуть роздавати іпотеку під 2% всім охочим? Чи не за рахунок державного бюджету, який є улюбленим інструментом всіх часів для вирішення програмних завдань влади в нашій країні?

Таємницю механізму та джерел виконання програми іпотечного кредитування як соціальної ініціативи 12 березня на брифінгу розкрила заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова. Нажаль, побоювання скептиків та критиків цих соціальних ініціатив справдилися, адже іншого джерела, окрім коштів державного бюджету, для погашення різниці відсотків банківським установам по іпотечному кредитуванню, немає і не може бути, принаймні за версію авторів програми пільгового іпотечного кредитування. Тобто кредитувати громадян України, які не мають свого куточка у приватній власності, будуть за їхні ж кошти, які сплачені ними до державного бюджету у вигляді податків.

Справді, виходить, що ініціатива не однозначна, адже її критики в інтернеті справедливо запитують, чи не краще було б ці 11 млрд гривень, які є в наявності на рахунках державного казначейства для забезпечення реалізації соціальних ініціатив, спрямувати на підвищення купівельної платоспроможності наших громадян, принаймні тих, які працюють в бюджетній сфері?

Для того, щоб об’єктивно розібратися, чи дійсно ця ініціатива соціальна, які ризики та позитиви, які вона несе за собою, потрібно завжди вислуховувати точку зору всіх осіб, яких так чи інакше стосується запропонована програма пільгового бюджетного іпотечного кредитування. Це має бути точка зору влади, забудовників, комерційних банків та потенційних позичальників – громадян, що не забезпечені житлом та не мають змоги одразу викласти 25-30 тисяч американських доларів за однокімнатну квартиру.

Будівельне дежа вю

Точку зору влади висловив Прем’єр-міністр Микола Азаров, який заявив, що для успішної реалізації програми пільгового іпотечного кредитування в умовах обмеженості бюджетних коштів (в 2012 році на таке кредитування заплановано виділити не більше 1 млрд гривень), необхідно будувати доступне житло у економному варіанті, який за версією пана Азарова має виглядати так: двохкімнатна квартира повинна бути площею до 50 метрів квадратних, а вартість квадратного метра не повинна перевищувати 500 доларів.

Здається, прем’єр згадав часи СРСР, коли вирішувалася задача забезпечення житлом молодих спеціалістів і будувалися в основному малогабаритні квартири, так звані «хрущовки», будівництво яких було порівняно дешевим та не вимагало великих бюджетних затрат. Але ж часи змінилися, змінилися стандарти життя, потреби людей у комфорті стали більшими, ніж 50 років тому. Не впевнений, що багато сучасних молодих людей погодяться на іпотечний кредит на таку малогабаритну «хрущовку», яка в сучасності отримає назву «азаровка».

Частково згодний з цією думкою і Володимир Назаренко, начальник відділу продаж ПАТ «Полтаватрансбуд», який в цілому позитивно оцінює соціальну ініціативу Президента щодо пільгового іпотечного кредитування, оскільки вперше з 2008 року, коли галузь будівництва впала у глибоку стагнацію, вона отримала шанс реально вийти з кризи за рахунок збільшення об’ємів продажу готового збудованого житла за доступною іпотекою. Однак, пан Назаренко вважає неприйнятним та невигідним для забудовників варіант будівництва економ – житла, запропонований Миколою Азаровим. «Якщо будувати самі «хрущовки» - забудовники невдовзі збанкрутують, адже будівельні матеріали тепер коштують в рази дорожче, ніж в СРСР, а будувати собі у збиток жодна компанія не буде, хіба що державна під примусом адміністративного ресурсу», - коментує думки Прем’єра пан Назаренко.
Відсотки за кредитом довіри

Також не дуже оптимістично налаштований в питанні реалізації програми надання пільгового іпотечного кредитування і Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко, який вважає, що на даний час реальна вартість іпотечного кредиту в Україні – 18% річних. «Якщо видавати іпотечний кредит під 3% річних, а різницю компенсувати за рахунок державного бюджету, то ніякий державний бюджет цього не витримає», - запевняє пан Сугоняко. До того ж, на його думку, комерційні банки не будуть дуже зацікавлені в реалізації цієї програми, оскільки їм добре відома ситуація з боргом держави по відшкодуванню різниці в тарифах комунальним підприємствам ( на сьогодні близько 10 млрд гривень), який не відшкодовується роками, тому жоден комерційний банк не буде ризикувати своїми активами заради участі в цій програмі.

Думку пана Сугоняко в оцінках перспектив реалізації програми пільгової іпотеки, нажаль, поділяє і інший представник комерційних банків Олег Бобилков, заступник голови правління ПАТ «Полтава-банк», який не дуже вірить, що в 2013 році держава продовжуватиме здійснювати погашення різниці у відсотках по іпотеці і тоді банки змушені будуть виселяти громадян з іпотечних квартир, які залишатимуться в заставі банку на весь час дії іпотеки. «Знову повторюється 2009 рік. Тоді також влада наобіцяла, кредити були надані під державні гарантії, але вибори минули, держава не сплатила по своїх гарантіях і ми вимушені подавати на людей в суди, стягувати борги по відсотках, виселяти їх» - констатує пан Бобилков.

Що ж до пересічного споживача і його думки про пільгову іпотеку…Дозволю собі висловитися за всіх таких потенційних позичальників, адже сам не маю власного житла і вимушений його орендувати. Залюбки підписав би договір про іпотечне кредитування під 3% річних, адже в усьому світі це нормальна ставка по іпотеці, якби не одне «але»…Скільки вже раз нас, звичайних громадян, влада обманювала, обіцяла нам та нічого не виконала. Тому всі ці соціальні ініціативи сприймаються скептично. А так хочеться повірити владі, хоча б раз у житті… Невже знову обмануть?..