Для того, щоб будь-яка форма власності була надійно захищена, потрібні певні умови. Одна із них - забезпечення вільного обігу прав на землю, які заблоковано мораторієм на продаж сільгоспугідь. Таким чином, право власності наразі не функціонує. На цьому наголосив член-кореспондент НААНУ, директор НДІ економіки та екології природокористування Антон Третяк у ході "круглого столу" в УКРІНФОРМі, повідомляє кореспондент агентства.

"Хочу звернути увагу на одну неточність, яка вже узвичаїлася в земельній термінології. Треба говорити не про ринок сільгоспугідь, бо не земельні ділянки купуються і продаються, а лише права на них. Адже продавати землю - це не одне і те ж, що продавати квартиру чи машину. На право приватної власності на землю у всіх цивілізованих країнах накладені обмеження, виходячи з інтересів суспільства чи територіальних громад. Ми також маємо словом закону сказати власнику землі про те, що він повинен використовувати її саме так, а не інакше", - підкреслив науковець.

Коментуючи хід другого етапу земельної реформи, він, зокрема, зазначив, що багатоукладність в Україні сформовано, є різні форми власності, але процес підвищення ефективності використання землі, на жаль, тупцює на місці.

По-перше, на думку науковця, великої шкоди завдає нестабільність землекористування, коли одні власники паїв здають їх в оренду на три роки, другі - на п&lquot;ять, треті - на десять або двадцять. Через це орендар почувається невпевнено, відтак не наважується інвестувати кошти у довгострокові програми, наприклад, у молочне скотарство. "По-друге, ми так і не сформували ефективного господаря землі. Шістдесят відсотків власників паїв - пенсіонери або їхні спадкоємці, які живуть у містах. Загалом це люди, які не можуть чи не хочуть працювати на землі. Інший аспект цієї проблеми - велика концентрація земель в оренді агрохолдингів, яких цікавить лише зиск і не турбує стан грунтів, довкілля, сільських територій. І досі в зародковому стані орендні відносини", - констатував Антон Третяк.

Наприклад, за словами експерта, якщо за кордоном орендна плата за землю становить 10-15 відсотків, то у нас - лише 1,5-3 відсотки.

Не досягнуто також найменшого поступу в збереженні родючості грунтів, вважає він. Рік у рік зменшується вміст гумусу. Бо орендарі не дотримуються сівозмін, сіють соняшник по соняшнику, кукурудзу по кукурудзі, дуже мало вносять органіки та міндобрив.

Аграрії отримують 79% своїх прибутків за рахунок природної родючості землі і лише 21% - як результат застосування технологій. Отже, беруть від землі значно більше, ніж їй дають. Це відбувається тому, що в угоди оренди не вносяться пункти, які зобов&lquot;язували б орендаря виконувати заходи щодо збереження землі, підсумував А. Третяк.

Валерій Барський