Цього року Вінниця привернула до себе увагу резонансним відкриттям одного з найбільших фонтанів Європи, перемогою в конкурсі на кращий благоустрій, а також інтернет-іноваціями в сфері ЖКГ. За 5 років роботи Вінницький голова і за сумісництвом наймолодший мер обласного центру Володимир Гройсман довів, що брак багаторічного досвіду не завада успішній діяльності.

Володимире Борисовичу, цього року Вінниця здобула першість серед міст категорії до 500 тисяч мешканців в рамках конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку». Що такого вдалося Вінниці, чого не вдалося іншим містам?

Звичайно, приємно, що Вінниця здобула перемогу в конкурсі. Я вважаю нашим головним здобутком те, що місто крок за кроком змінюється на краще. Ми розуміємо, що у міському господарстві є багато проблем. Разом із тим, ми знаходимо рецепти їх вирішення, а найголовніше, працюємо на результат. І це стосується не лише сфери благоустрою, а й інших важливих ділянок життєзабезпечення. Місто – це живий організм, якому необхідно підтримувати сталий баланс в усіх сферах життя, а не акцентувати увагу на чомусь одному.

Однак, якщо розкласти по полицях досягнення міста протягом останніх кількох років, які з них заслуговують на особливу увагу?

Напевне, спочатку варто сказати про те, якою була Вінниця ще 5-6 років тому. Коли я був обраний міським головою у 2006 році, то дороги взагалі були вщент розбиті, місто практично не освітлювалося, було завалене сміттям, ліфти простоювали десятками, стихійні ринки практично заполонили вулиці та площі. Вінниця навіть не мала навіть свого муніципального автобусного парку, а трамвайний вже давно віджив свій експлуатаційний вік.
За п&lquot;ять років нам вдалося відремонтувати понад 50 км доріг, що становить майже третину від їх загальної площі. Ми розпочали з центральних вулиць, а наразі вже займаємося відновленням другорядних вулиць, а також ремонтом тротуарів та прибудинкових територій. На сьогодні Вінниця – одне з небагатьох міст, де стихійної торгівлі просто не існує, закуплено і встановлено понад 18 тисяч нових ліхтарів. Завдяки тісній співпраці зі швейцарськими партнерами повністю замінений трамвайний парк. У 2007 р. ми створили муніципальний автобусний парк і розраховуємо, що до кінця жовтня цього року в його складі буде 24 нових автобуси.

Вінниця має всі шанси обігнати Дніпропетровськ у званні українського міста фонтанів, відкривши цього року унікальний музичний фонтан. Звідки виникла ідея його встановлення?

Напевне ніхто не сперечатиметься, що фонтани – це справжня окраса будь-якого міста з точки зору благоустрою й естетики. За чотири роки їх у Вінниці збудовано сім. Попри обмежене фінансування й рівень наших можливостей, ми намагаємося приділяти належну увагу міському середовищу, комфорту городян.

Цього року ми відкрили чотири фонтани. Один з них, що особливо приємно, - найбільший у Європі та ще й лазерний і світломузичний. Паралельно виконувались також роботи по реконструкції частини набережної. Попереджаючи запитання про вартість скажу, що цей проект був реалізований за інвестиційні кошти (інвестором виступив благодійний фонд Петра Порошенка). Загальна вартість всього комплексу робіт сягає понад 70 млн грн. Крім цього, цьогоріч ми також провели комплексну реконструкцію центральної площі міста, – Майдану Незалежності, - на території якої зведено ще три фонтани.

А що за цей час зробити не встигли?

Гадаю, що це більш локальні проблеми. Не говоритиму, що все ідеально у сфері ЖКГ та благоустрою – це було б самообдуренням. Тотальний і багаторічний процес стагнації в галузі подолати невимовно важко як в межах окремого регіону, так і цілої країни.

Чого нам сьогодні не вистачає? Не вистачає ресурсів для модернізації житлового фонду, але ми працюємо над цим питанням.

Відкрийте нам завісу розвитку ЖКГ Вінниці саме в частині відносини споживача і постачальника послуг?

Ми маємо у комунальній власності близько 1700 будинків. Цього року вже створено 214 ОСББ, однак у нас в планах до кінця року понад 230 об&lquot;єднань (до речі, діючі ОСББ у нас досить активні – вони навіть об&lquot;єднались в Асоціацію власників житла для обміну досвідом і напрацюваннями щодо вирішення тих чи інших питань діяльності об&lquot;єднань). Місто обслуговують переважно підприємства комунальної власності. В цілому ми змінили систему надання житлово-комунальних послуг, визначивши побудинковий тариф і зобов&lquot;язавши обслуговуючі організації звітувати перед споживачами у чітко регламентованому режимі. Методика формування вимог до послуг, а також тарифів на них на сьогодні зрозуміла і відкрита. Формула проста: якщо ЖЕКи надають послуги, люди повинні їх оплачувати. Але, якщо якась послуга не надана або надана не у повному обсязі, то тариф повинен бути перерахований або людина має право за цю послугу не платити.

Яким чином мешканці конкретно взятого будинку зможуть прослідкувати за наданням послуг чи відстояти свої права, якщо має місце брак у наданні послуги?

Доцільно визначити у будинку жителя, який би займався цим серйозно і був зацікавлений у покращенні умов проживання для себе і своїх сусідів. Наразі ми запроваджуємо пілотний проект взаємодії з мешканцями – «Старший по будинку». Це людина, яка є єднальною ланцюжком між мешканцями та обслуговуючими організаціями.

До речі, у квітні ми підписали договір із IFC (Міжнародною фінансовою корпорацією), яка є структурою Світового банку і створили у Вінниці Ресурсний центр підтримки ОСББ. Ми намагаємося основну увагу приділяти ініціативам і дати їм максимальну широту можливостей у прийнятті рішень, виконанні колегіальних функцій. Зокрема, йдеться і про контроль за якістю надання послуг. Ми також запровадили проект, в межах якого старший по будинку є замовником послуг. Для того, щоб консолідувати нашу подальшу діяльність у цьому напрямку ми створили Асоціацію старших по будинку – базову структуру, яка акумулює в собі всі можливі напрацювання, нормативно-технічну документацію. Зараз ми займаємося відпрацюванням нової методики на практиці. Дуже сподіваюся, що вона виявить себе як ефективна модель взаємовідносин, оскільки від цього залежить, чи варто розповсюджувати її в масштабі всього міста.

Ви ініціювали також скорочення кількості ЖЕКів. Чим це було надиктовано?

Ми дійсно провели реорганізацію ЖЕКів: якщо раніше їх було 30, то сьогодні лише 11. Це еволюційний шлях підвищення ефективності роботи цих установ, простіше кажучи, ми кількість перетворюємо в якість. В результаті, значно скорочено кількість адміністративного апарату і раціоналізовано роботу працівників. Як я вже згадував, завдяки проекту «Старший по будинку» у нас з&lquot;являється ще один важіль впливу на якість послуг та професіоналізм жеківців. Ми зараз також працюємо над створенням єдиної автоматизованої системи управління ЖКГ міста, яка вже тестується. Маю надію, що наступного року ми будемо готові до її практичного впровадження.

Що передбачатиме ця єдина система?

Це система, яка в режимі реального часу відображатиме кожен будинок в місті. Тобто старший по будинку зможе відслідковувати споживання енергоносіїв будинку, отримуватиме інформацію щодо виконаних робіт тощо. Мова йде навіть про прибирання чи очистку від снігу. Усе буде в наявності в онлайн-режимі.

На додачу створено єдиний call-centre у Вінниці, в який об&lquot;єднані всі бази даних комунальних підприємств. Це дає нам можливість на мапі міста виявити всі «больові» точки, якщо вони виникають, швидко їх усувати, а головне – регулювати ці процеси. В цю мережу приєднані ЖЕКи, підприємства теплокомуненерго, МЕМ, ліфтового господарства і інші. І в будь-який час ми можемо побачити, наскільки оперативно вони реагують на аварійні ситуації, на звернення вінничан і т.д.

Якщо вже зайшла мова про підприємства теплокомуненерго, то не можу не запитати про підготовку до зими. Чи вчасно мешканцям Вінниці подадуть тепло?

Я можу запевнити, що всі заходи, які ми запланували будуть виконані вчасно. За умови зниження температури запустимо тепло. У цьому плані ми тісно тримаємо інформаційний зв&lquot;язок із синоптиками, щоб, так би мовити, тримати руку на погодному пульсі. Відкритим залишається питання енергозбереження, над яким ми постійно працюємо, залучаючи як внутрішні резерви, так і максимально використовуючи державні програми. Дуже плідно працюємо також з іноземними партнерами. Так, зараз приступаємо до нового спільного проекту зі Швейцарією щодо модернізації системи теплозабезпечення міста. Переконаний, що наступного року ми вже розпочнемо його реалізацію.

Про що конкретно йдеться?

Передбачається фінансово-технічна підтримка з боку уряду Швейцарії, яка вимірюється 16 млн швейцарських франків. Кошти будуть спрямовані на заходи з енергозбереження: модернізацію котелень, встановлення індивідуальних теплових пунктів, зменшення обсягів споживання енергоресурсів тощо.

Як я вже навів приклад, ми маємо міжнародну підтримку, а також позитивний досвід співпраці з мешканцями – ОСНи (квартальні комітети). Введено в дію програми співфінансування як у багатоквартирних будинках, так і приватному секторі. І коли люди бачать, що це робиться з метою покращення їхніх умов життя, вони самі стають активними у вирішенні цих питань. Це дуже корисна і позитивна практика. І корисна вона, насамперед, тим, що люди відчувають себе причетними до тих якісних змін у їхньому будинку, на їхній вулиці, в місті. Ми вже не перший рік проводимо конкурси на будинок, двір кращого благоустрою. Це дає можливість людям проявити своє вміння об&lquot;єднувати зусилля і приймати спільні рішення заради порядку й комфорту.

Яка на сьогодні зношеність основних фондів системи тепло забезпечення?

Якщо говорити про теплові пункти й мережі, то як мінімум дві третини. Паливно-енергетичний комплекс міста був зведений ще за радянських часів. Питання ефективності та енергозбереження тоді не розглядалося взагалі. Тому сьогодні ми постали перед проблемою модернізації та переоснащення практично усіх систем. На це потрібні колосальні фінансові ресурси.

Теоретично є п&lquot;ять джерел, з яких місто може отримати кошти: державний бюджет, місцевий бюджет, кошти мешканців, кредити і гранти. Тому нам важливо на сьогодні визначити питому вагу кожного з цих джерел. Оскільки, якщо ми маємо на меті зробити ставку, наприклад, на міський бюджет, то вже зараз маємо подбати про дієві механізми його завтрашнього наповнення, його розподілу з магістрального потоку на місця.

Чи не з цим пов&lquot;язана перспектива того, що Вінниця може незабаром залишитися без районного поділу? Я маю на увазі адміністративно-територіальну реформу

Для цієї реформи причин більш ніж достатньо. Районний поділ у Вінниці носив абсолютно штучний характер і розрахований був скоріше на радянську систему вертикалі влади. Місто Вінниця має на сьогодні 370 тисяч населення і ми бачимо, що це адміністративна одиниця, яка може бути цілком самодостатньою без допоміжних органів управління як з точки зору адміністративних послуг, так і в цілому з погляду управління містом. Тому районний поділ, який ми плануємо ліквідувати, - це залишки застарілої радянської епохи. У Вінниці було три районних ради, де самих лише депутатів налічувалося 180 осіб. Це лише породжувало зайву бюрократію і ускладнення усіх процесів у зв&lquot;язку із цим. Напередодні минулих місцевих виборів Вінницька міська рада прийняла рішення про не утворення районних у місті рад, тобто йде мова про те, що райрад уже немає. Тому наступний крок – ліквідація районного поділу.

На Ваш погляд, це не вплине на рівень співпраці влади й населення у вирішенні життєво важливих питань?

Негативно на якість нашої роботи ці нововведення жодним чином не вплинуть. Вважаю, що така модель управління, по-перше, відповідає європейським стандартам, а по-друге – стане більш ефективною до самих городян, а самі послуги для людей – більш доступними.

На Ваш погляд, на сьогодні влада Вінниці працює на достатньо високому рівні?

Чесно кажучи, об&lquot;єктивно оцінювати власну діяльність завжди досить складно, тому легше наводити конкретні приклади і оперувати фактами. Ми сформували чітку стратегію дій на перспективу, яка вилилася у концепцію «Вінниця-2020». Ми бачимо 10 пріоритетів, які є надзвичайно важливими для нас. І коли я кажу для нас, то маю на увазі вінничан. Цю концепцію ми широко обговорили з городянами і разом визначали подальші кроки реалізації та досягнення поставлених цілей. Цей відвертий діалог для мене, напевне, і є найбільшим здобутком.

Розмовляла Юлія Грамотна, спеціально для ІА «Україна Комунальна».