Ассоциация помощи пострадавшим инвесторам
06-12-2019 5:39
http://investhelp.com.ua/ru/print/26129

Різниці між собівартістю і тарифами на ЖКП не буде вже через три роки
Сентябрь 01, 2011 

Наприкінці літа у сфері житлово-комунального господарства країни стало справді спекотно. Створення Нацрегулятора збіглося з піком підготовчих робіт до опалювального сезону, а також внесенням пропозицій до Держбюджету 2012 року. Які функції виконуватиме Мінрегіон у подальшому? Якою для комунальників буде цьогорічна зима? Яким чином влада «заманюватиме» інвестора у галузь? Про це в ексклюзивному інтерв’ю ІА «Україна Комунальна» розповів Перший заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Олександр Аліпов.

Олександре Миколайовичу, нещодавно було створено Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг. Це орган, на який покладатимуться ключові функції формування і обґрунтування тарифної сітки. Скажіть, будь ласка, чим у свою чергу займатиметься міністерство, образно кажучи, які функції залишаться за ним?

Тут усе чітко визначено і сумнівів у тому, хто і чим займатиметься, ні в кого не виникає. Завдання Комісії – визначити собівартість послуги. Саме ту собівартість, яку повинен сплачувати споживач. Це пряма і найголовніша функція Комісії. А вся політика розвитку систем життєзабезпечення, а також політика реформування галузі лежить на плечах міністерства. А Комісія допомагає міністерству і звертає увагу на те, наприклад, яка собівартість тих чи інших ЖКП. Тому завдяки такій співпраці ми бачитимемо, що і де потрібно вдосконалити, що змінити. Це стосується тарифів на ЖКП в різних регіонах України і питання, як їх вирівняти. Можливо, це будуть механізми датування або створення великих компаній. Наприклад, у Донецькій області ми створили компанії, до яких входить більше 20 міст і які займаються теплом і водою. Тобто вже ми маємо результат, коли одна ціна на воду наявна у більш як 20 містах обласного підпорядкування і більше 160 населених пунктів. А Комісія – це чистої води професійний орган, який зі своєї точки зору контролюватиме, куди спрямовуються кошти, як підприємства формують собівартість послуги, чи правильно вони виставляють рахунок споживачу і використовують отримані кошти. Це вузько скерована магістраль. А за нами залишається формування дороговказів для подальшого розвитку. Ніхто нікого підміняти не збирається.

Ви згадали про контроль за діяльністю підприємств. Яким чином це відбуватиметься? Чи не йде мова про збільшення штрафів чи інших санкцій?

Усе дуже просто. Сьогодні на Комісію покладена робота з ліцензіатами, тобто перевірка ліцензійних умов. Комісія видає ліцензію і перевіряє виконання зобов’язань. Для цього у неї є всі повноваження, які передбачають певні санкції, фінансові у тому числі.

Які наразі готуються програми для залучення інвестора? Що робить міністерство для того, щоби продемонструвати людям з бізнесу перспективну привабливість житлово-комунального господарства?

Головне завдання реформи – створити інвестиційний клімат. Усе інше – це спроби утримати ситуацію. Не варто ламати старе, не побудувавши нового. У людей повинні бути вода і тепло. Згоден, якість цих послуг поки що відіграє другорядну роль, але про обов’язковість цих послуг ніхто не сперечатиметься. Ми повинні підтримувати існуючий функціональний стан господарства, а паралельно – реалізовувати певні реформаторські задачі. На жаль, зараз бізнес не горить бажанням прийти у ЖКГ, розуміючи значний тиск політичної складової. Ми намагатимемося зламати ці стереотипи. Будь-який керівник підприємства на сьогодні може обґрунтувати свої збитки. Тотальна зношеність основних фондів, гостра потреба в ремонтах чи заміні говорять самі за себе. І керівники підприємств приходять до міністерства з єдиним бажанням – отримати подальше фінансування. На жаль, за останні 10-20 років саме така психологія була домінуючою в галузі. На мою думку, це згубний підхід, який потрібно «зламати». Коли підприємець отримає прибуток, навчиться його цінувати і вміло ним розпоряджатися, то він, у першу чергу, буде зацікавлений, щоб зменшити затратну частину, вкласти кошти у модернізацію і знайти більш раціональний спосіб ведення господарства. Як тільки з’явиться перша копійка прибутку, з’явиться бізнес, ефективний власник, який на голову вищий у плані менеджменту. І тоді ми зможемо говорити про зниження собівартості. Ми сьогодні відстаємо від Західної Європи, адже споживаємо удвічі більше ресурсів для виробництва ідентичних послуг.

Тобто прогнози досить невтішні?

Я б так не говорив. Уже сьогодні розпочато ініціацію нового інвестиційного проекту зі Світовим банком на суму 700 млн дол, який стосується водопостачання та водовідведення, теплопостачання і утилізації твердих побутових відходів. Тривають переговори з Європейським інвестиційним банком про можливість виділення кредитів у розмірі 200 млн євро. Існує цікавий проект фінансування 6-7 українських міст у сфері водопостачання і водовідведення за рахунок грантових коштів Шведського агентства міжнародного розвитку.

Над якими галузевими законодавчими ініціативами планується працювати у найближчу майбутньому? Без яких нормативних змін реформа може не відбутися, на Ваш погляд?

Справа у тому, що реформу ЖКГ неможливо здійснити окремо, відірвавшись від інших сфер життя. На сьогодні 25% основних фондів країни – це системи життєзабезпечення. Тому без паралельного ходу реформи місцевого самоврядування нам не обійтись. Існують поняття «ціна» та «якість». Зайшовши в магазин, ми оцінюємо ціну та якість того чи іншого продукту. Не є винятком і житлово-комунальне господарство. Це оптимальне співвідношення населення сприймає негативно, адже якість на сьогодні не відповідає ціні. Ми провели моніторинг, в результаті якого можна стверджувати, що українське населення не сприймає комуналку, де плата яка буде вищою за 15% сімейного доходу. (Для прикладу, в Європі ця межа – не менше 30%). Тобто люди не згодні платити більше цієї межі, вказуючи на низьку якість послуг і рівень заробітку. Тобто ми, говорячи про реформу ЖКГ, повинні враховувати, що поступово повинен зростати і рівень достатку громадян. Ми, звичайно працюємо над певними законопроектами, з якими можна ознайомитися на сайті Верховної Ради, але, на мій погляд, ми реально повинні сьогодні ціни привести у відповідність до якості.

Але, все ж таки, які конкретні законопроекти вже готуються?

Цього року міністерство розробило 27 законодавчих актів, чотири з яких набрали чинності, а сім – вже зареєстровано у Верховній Раді. До кінця поточного року ми плануємо сконцентрувати свою роботу на доопрацюванні проектів законів «Про енергетичну ефективність житлових і громадських будівель», «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері житлово-комунальних послуг», «Про комерційний облік теплової енергії та води у сфері комунальних послуг». Проект Закону України «Про Загальнодержавну програму розвитку та реконструкції централізованих систем водовідведення населених пунктів України на 2012-2020 рр.» передбачає реконструкцію та будівництво нових каналізаційних та водоочисних споруд, а також запровадження енергозберігаючих технологій у цій сфері. Крім того, ми плануємо розробити Національну стратегію теплозабезпечення населених пунктів України, яка дозволить вирішити проблему залежності від імпортованого палива і досягти економії природного газу до 30%, що прирівнюється до 27 т умовного палива. Однак я ще раз підкреслюю: говорити про відокремлення законодавчих ініціатив у сфері ЖКГ від інших ми не повинні. Будь-яка реформа, перш за все, повинна вивчити думку людей і ми повинні, насамперед, вивчити настрої громадськості – з чим вони згодні, а проти чого налаштовані категорично.

Одним із найяскравіших акцентів реформи є створення ОСББ. Яке Ваше бачення стратегії організації та подальшого функціонування об’єднань?

Я всіляко підтримую цю ініціативу. І те що минулого року у держбюджеті не виділялося достатньо коштів на це, вважаю величезною помилкою. Ми вже направили відповідний бюджетний запит. Наша підтримка повинна насамперед виявлятися у фінансуванні першого ремонту.

Олександре Миколайовичу, що робити з будинками, які потребують значних капіталовкладень? Я маю на увазі будинки старої забудови, аварійні тощо.

- Не варто сподіватися, що ОСББ стане панацеєю від усіх «недугів» ЖКГ. Існує житло, де люди хочуть і знають як створити об’єднання, а є мешканці, які відмовляються від цього. Причиною тому стають недостатня самоорганізація, яка навряд чи дозволить у подальшому здійснювати якісний ремонт чи підтримувати порядок у будинку. Важливо мати право вибору, а не насаджувати людям свою волю.

Окрім створення ОСББ, які основні пріоритети галузі на наступний рік? Які програми закладатимуться до бюджету 2012 року?

Загалом ми подали пропозицій до проекту державного бюджету за нашим напрямком в обсязі понад 11 млрд грн. Якщо говорити більш детально, то це переоснащення 49 каналізаційних та водопровідних насосних станцій, реконструкція 200 км водопровідних та каналізаційних мереж, 459 котлів та 229 км теплових мереж, встановлення 1695 нових дитячих майданчиків, переоснащення 3390 мереж зовнішнього освітлення тощо. У планах також встановити 14,3 тис. лічильників холодної і 4,2 тис – гарячої води, а також 8,6 тис лічильників теплової енергії та регуляторів температури. У нас на сьогодні простоює 6 тис ліфтів. Їх потрібно відновити. Ми подали бюджетний запит з цією метою, оскільки чудово розуміємо, що на сьогодні органи місцевого самоврядування не мають достатніх коштів для цих цілей. Є програми по питній воді, тепловому господарству – це основні традиційні програми. Передбачена державна підтримка щодо вдосконалення систем управління будинком, реалізації інвестиційних проектів щодо технічного переоснащення та капремонту житлових будинків тощо. Це цілий ряд проектів, які сподіваємося будуть реалізовані.

Чи матимуть місце у політиці міністерства проекти спільного інвестування у відновленні житлового фонду, як це, наприклад, розпочали у столиці? Мешканці вкладають кошти зі свого боку, а влада – зі свого.

Безумовно, така практика має безперечні плюси і повинна мати майбутнє. Адже люди, які вклали свою тисячу гривень, безумовно проконтролюють, куди вона пішла, наскільки якісно виконаний ремонт. Більше того, вони подбають, щоб і бюджетні кошти, виділені на їхній будинок, були спрямовані за призначенням.

Чи відомі керівникам міністерства депресивні настрої працівників галузі (від слюсаря до директора), їх зневіра у позитивні результати, в те, що вони можуть бути почуті. Адже не є таємницею те, що наприклад, попереднього опалювального сезону тарифи не переглядались з вини НКРЕ (при піднятті вартості газу на 50%), а на селекторних нарадах вимагали 100%-ві розрахунки за спожитий підприємствами ТКЕ газ з директорів підприємств, очільників міст та областей. Чи не повториться така ситуація в цьому опалювальному сезоні? І хто, крім директорів підприємств, на Вашу думку, має відповідати за те, що розрахувавшись за газ та електроенергію, платити заробітну плату працівникам вже просто немає звідки?

Переконаний, що така ситуація не повториться. Заборгованість за газ буде погашено згідно до вимог Закону України «Про деякі питання списання заборгованості за природний газ та електричну енергію» та за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за різницю в тарифах. За попередніми розрахунками міністерства, буде погашено заборгованість за газ у розмірі близько 7 млрд грн.

Господарство активно готується до чергового опалювального сезону. Не секрет, що з кожним роком зима дається комунальникам все важче й важче. На якій стадії перебувають ці роботи і які основні проблеми виникають у цьому напрямку?

Підготовка до зими ведеться у штатному режимі і виконана вона вже на 80%. Зараз ми розпочнемо якісну перевірку робіт, оскільки зараз уже здійснюється їх документальне оформлення. Я не бачу тут серйозних проблем і не хотів би називати міста, які «провисають» у цьому напрямку. У вересні ми вже вийдемо на фінішну пряму, і я можу сказати, що технічно галузь буде готова. І повторення Алчевська ми не побачимо.

Досить болючим питанням і досі залишається заборгованість за житлово-комунальні послуги і постійно зростаюча різниця в тарифах. Яким чином, на Ваш погляд, можна подолати цю проблему і хто повинен взяти на себе компенсацію цієї різниці?

Дійсно, джерела покриття різниці у комунальних підприємств немає. Що робити? Якщо держава на різних рівнях встановлює тариф, який не відповідає собівартості, отже вона і повинна подбати про вирівнювання цього дисбалансу. Однак паралельно зі сплатою різниці повинне відбуватися поступове «підтягнення» цін до економічно обґрунтованих. Гадаю, що різниці в тарифах взагалі не повинно бути вже через три роки. Однак поки що ми від нею нікуди не подінемося – існують певні постанови, судові рішення, штрафи і арешти рахунків. На жаль, іншого варіанту немає – і викорінити цю збитковість ми зможемо поступово, через кілька років.

Розмовляла Юлія Грамотна, спеціально для ІА «Україна Комунальна».


Назад Печать