Щоб вирішити проблему вуглезабезпечення енергетичної галузі, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) з 1 травня затвердила формування ціни на вугілля, яка складається з біржової ціни в Роттердамі плюс вартість доставки в Україну.

Національний регулятор, впроваджуючи систему «Роттердам плюс доставка», керується бажанням наситити ринок вугіллям. Мова йде про те, що це забезпечить енергетику необхідною кількістю ресурсу, незалежно від політичної ситуації. Разом з тим, збільшення пропозицій сприятиме зниженню ціни до ринково обґрунтованої.

Варто зазначити, що НКРЕКП встановив ціну не на вугілля як товар, а на вугілля як складову у формуванні тарифу на електроенергію.

Виникає питання, як споживач електроенергії зможе формувати ринок вугілля. Можливо, через попит теплової електростанції (ТЕС) на вугілля, яка теоретично мала би бути зацікавлена у вигідніший ціні? Але фактично вона в ній не зацікавлена, тому що при діючій системі монопольного (фіксованого) ціноутворення «Роттердам плюс доставка», чим менше теплоелектростанція витратить на вугілля, тим більша буде впроваджена рента на прибуток.

Виробникам електроенергії вигідно купити вугілля дорожче у своїх же шахт або через свої фірми-посередники, залишивши маржу там.

До напрацьованих корупційних схем належить, насамперед, прописана під «своїх» якість товару, на яку, знову ж таки, за попередньої домовленості можна «закрити очі». Сюди ж належать умови поставок, терміни, об’єми та час проведення закупівель.

Як результат, вугілля може закуповуватися там, де й раніше, через компанії-посередники, але тепер вже за Роттердамською ціною. Споживачі електроенергії, тепла, гарячої води та інших послуг, – заплатять гроші, які згодом будуть виведені в офшори. А вітчизняні шахти отримають ті ж самі прибутки чи збитки.

На думку експертів Громадянської мережі ОПОРА, вирішити проблему може прозорий та зрозумілий ринок вугілля, який, у свою чергу, дозволить сформуватися адекватній ціні на ресурс.