Але Україна поки — що на останньому місці щодо забезпечення житлоплощею.

Хоч як гірко про це говорити, але серед двох українців ми дуже часто виявляємо трьох гетьманів. У вівторок свідками цього стали учасники другого з’їзду Конфедерації будівельників України. Щоправда, президентом цієї громадської організації, яка прагне отримати ще й статус самоврядної, все-таки став із великим відривом від решти претендентів Лев Парцхаладзе, який раніше обіймав посаду голови ради директорів. Проте на з’їзді намітився розкол. Один із засновників — Будівельна палата України — має намір восени на своїх зборах вивчити питання доцільності перебування в Конфедерації. А в чому різночитання? «Опозиціонери» виступали за те, щоб провести з’їзд не тепер, а восени. Тоді, як вони, напевно, вважають, стануть відомі результати парламентських виборів, і можна було б підібрати керівників, які влаштовують переможців.

Але чи потрібні будівельникам чвари і розбрати в той момент, коли ситуація в галузі, чесно кажучи, не з кращих? На з’їзді якраз ішлося про те, що в цих умовах необхідно консолідуватися — не бути на «підтанцьовці» у влади, але тісно з нею співпрацювати, бути лобістською організацією і впливати на рішення, що приймаються урядом. Чи вдасться це робити, якщо розбігтися по різних квартирах?

Тим часом підсумки роботи будівельного комплексу України останнім часом не радують. Достатньо сказати, що падіння обсягу будівельно-монтажних робіт у 2008-2010 роках до 2007 року становило 70%. 2011 року спостерігалось зростання на 11%. Але в січні-червні 2012 року будівельники знову опинились у «ямі» — скоротили виробництво майже на 2%. Парцхаладзе у своєму звіті довго підшукував відповідні слова і, нарешті, знайшов далеко не найвдаліші: «Йде певна стабільність». І тут же їх спростував, заявивши, що на подальші роки, на жаль, не створено резерву (очевидно, мається на увазі відсутність виділених для будівництва ділянок, проектних рішень і підведених інженерних мереж).

Багато про що говорить діаграма введеного в експлуатацію житла, продемонстрована на з’їзді. На початку 1990-х років минулого століття в Україні вводили в дію понад 15 мільйонів квадратних метрів. Потім був «підйом» 2010-2011 років, коли українці отримували дещо більше 9 мільйонів. За перший квартал цього року на рахунку будівельників лише понад два мільйони... А яка потреба? Україна на останньому місці в Європі за забезпеченістю громадян житлом. На людину припадає лише 22 квадратних метри, тоді як у передових країнах — удвічі більше, а в Польщі й Естонії відповідно 24,2 і 27,7 квадратних метра. Причому у значної частини нашого житла украй низький рівень комфортності (у сільській місцевості і в так званих хрущовках). Не менші можливості відкриває перед будівельниками і попит на комерційну нерухомість. Навіть Київ у рази відстає за торгівельною площею, що припадає на одного жителя, від інших європейських столиць.

Що ж збирається робити новообраний керівник Конфедерації будівельників, щоб надолужити прогаяне? Відповідаючи на це запитання «Дня», Парцхаладзе сказав: «Ми хочемо внести в парламент проекти низки законів, ми поставили собі мету зробити нашу громадську організацію №1 у будівельному комплексі, щоб до неї дослухалися державні інститути, рахувалися з нею і погоджували нормативні акти». Парцхаладзе вважає позитивним, що за останні півтора року в Україні почали підніматися ціни на нерухомість. Він розцінює це явище як свідчення зростання довіри до будівельників, що разом із величезним відкладеним попитом на житло матиме стимулюючий вплив на будівництво і введення об’єктів в експлуатацію.

Характеризуючи кон’юнктуру ринку, президент Конфедерації підкреслив, що раніше купували великі квартири з хорошим плануванням, а тепер попитом користуються однокімнатні і двокімнатні квартири без особливих вигод. «Продажі зростають», — констатує Парцхаладзе. Він зазначає, що президентська програма доступного житла, безумовно, поліпшить інвестиційний клімат у будівництві житла. «Тому що найважливіше у будівництві для людей — це невисокі ціни на квартири і такі стимулюючі чинники, як пільгові кредити». При цьому Парцаладзе хотів би, щоб дешевий тривідсотковий кредит визначався не дотаціями якогось комерційного банку, а кредитом якоїсь державної установи, щоб люди не боялися, що програма банку може на якомусь етапі просто закінчитись.

Новообраний голова ради директорів Конфедерації, президент групи компаній «Герц» Олександр Ротов, відповідаючи на запитання «Дня» про те, чи є у будівельників упевненість у завтрашньому дні, сказав: «У мене не просто впевненість, я виходжу з розрахунків. Логіка уряду і Президента полягає в тому, щоб нарощувати попит населення на квартири, дати роботу будівельному комплексу. Одноразово підсобили будівельникам великі об’єкти, необхідні для Євро-2012. А тепер використовується системний підхід, і він мені подобається. Деякі програми на перший погляд виглядають якимись космічними і тому незрозумілими, але коли починаєш у них розбиратися, доводити їх до пуття, вони набувають доволі нормальної форми і в найближчі п’ять-сім років забезпечать у будівництві плавну динаміку зростання».

Тим часом наростити темпи будівництва не так уже й просто, і в Конфедерації з цього приводу триває постійна дискусія. Так, віце-президент КСУ Іван Салій вважає, що в Україні немає сенсу будувати нові підприємства будівельної індустрії. На його думку, модернізація існуючих домобудівних комбінатів (ДБК) і низки заводів з виробництва будівельних матеріалів дозволить забезпечити будівництво житла в Україні у повному обсязі. «Для цього державі не потрібно за бюджетні кошти купувати обладнання, треба лише покрити ставку за кредитами і дати держгарантії замовлень», — говорить Салій. Прийнятний рівень держкомпенсації відсоткової ставки за кредитами на модернізацію обладнання, за його розрахунками, повинен становити 10-15% на рік. При цьому модернізація обладнання відбуватиметься швидше й обійдеться удвічі дешевше, ніж будівництво нового підприємства. Відповідні виробничі потужності в Україні, за даними фахівця, цілком дозволять будувати до 15 мільйонів квадратних метрів житла на рік.