дним з головних пріоритетів для новостворених родин є власна домівка. Та чи справдяться

їхні сподівання?

«Добридень, шановна редакціє! Мені 27 років, маю чоловіка та маленьку донечку. Вже понад 3 роки наша родина стоїть на обліку за місцем проживання як така, що потребує поліпшення житлових умов. Також зареєстровані в регіональному відділенні Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Але черга за ці роки практично не зрушила з місця. А в нас же маленька дитина. Доводиться мешкати разом із батьками у двокімнатній квартирі — вп’ятьох  дуже тісно. І тримаємося лише завдяки мрії про те, що, може, все-таки колись і в нас буде окреме житло. Проте…

Чоловік старший за мене на 6 років. Отож через 2 роки йому виповниться 35. І тоді наша родина автоматично випаде зі списку тих, хто може претендувати на допомогу від Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, адже не вважатиметься молодою. Тож часу в нас залишилося небагато. А оптимізму, чесно кажучи, ще менше. Чоловік уже кілька разів порушував питання про те, що, можливо, нам слід виїхати за кордон у пошуках кращої долі. Але я хочу виховувати донечку на Батьківщині.

Тому хочу дізнатися, чи є в нашої родини хоча б невеликий привід для оптимізму в 2012 році щодо власного житла. Що робить держава для того, аби допомогти таким, як ми?

Вікторія ДРОНИК, м. Суми»

Таких листів у щоденній пошті «УК» чимало. Молоді люди і родини скаржаться на те, що роками не мають навіть надії на покращення житлових умов. З проханням прокоментувати ситуацію редакція звернулася до голови Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Леоніда РИСУХІНА.

— Звісно, доросле життя найкраще починати, маючи власне житло, де твоя родина почувається зручно. Тож бажання покращити свої житлові умови нині мають понад 100 тисяч молодих українців та їхніх сімей.

«Крига скресла», що далі?

Проте мрії та бажання — це одне, а ось щодо реальних перспектив зазначу, що нині маємо позитивну динаміку щодо надання кредитів молодим, яку держава забезпечує починаючи з 2010 року. Адже відомо, що ще 2009-го фінансування Фонду та Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002—2012 роки із загального фонду Держбюджету було практично зупинене. Тоді не було видано жодного кредиту. Та в 2010 році поступово почало відбуватися покращення — того року з Держбюджету на реалізацію програми виділили 37 млн грн. Небагато, та все-таки краще, ніж нічого.

Того ж року Рахункова палата провела аудит реалізації програми підтримки молодіжного житлового будівництва. Висновки були невтішними, адже виявилося, що програму недофінансували на 790 млн грн. Молодь чекала, що якщо все ж таки після 2009-го, як кажуть, крига скресла, то й надалі відбуватиметься покращення. І начебто все так і є — у 2011-му з Держбюджету Фонд отримав уже 60 млн грн. Проте з  2002 року недофінансування програми залишилося на суму 730 млн грн. Бо 60 мільйонів —  велика сума лише на перший погляд. Та в межах всієї країни це зовсім небагато: на жаль, усім 100 тис. молодих українців, які бажають поліпшити свої житлові умови, цих коштів  не вистачить.

Тому правління Фонду поінформувало про проблему недофінансування свою Спостережну раду, до якої входять народні депутати, заступники міністрів та інші фахівці. На її засіданні відбулася предметна розмова про те, що програма забезпечення молоді житлом на 2002—2012 роки  є державною і її обов’язково слід виконувати. Проте виділених цього року 60 мільйонів вистачить на надання лише… 200 кредитів на всю Україну. І якщо поділити їх на 27 областей, то на кожну припадає менше 10.

Та все-таки Фонд знаходить можливість видавати більше кредитів, задіює  фінансування з місцевих бюджетів і капітали свого уставного фонду. Тож до кінця 2011 року, за нашими підрахунками, кредити отримають близько 500 молодих людей і родин. З одного боку, це в 1,5 раза більше, ніж 2010 року. З другого — ця цифра видається надто блідою перед 100 тисячами тих, хто потребує поліпшення житлових умов. А отже, принципово проблему це не вирішить.

Зрозуміло, чому людям, як-от вашим дописувачам, роками доводиться перебувати у черзі, яка, на жаль, і справді майже не рухається. А як відомо, у проекті держбюджету на 2012 рік на згадану програму планується виділити таку саму суму — 60 млн грн.

Правління Фонду розуміє, що є держбюджет, є об’єктивні проблеми в країні, на розв’язання яких потрібно виділяти кошти, є раніше накопичені борги, які слід погашати, є зростання ціни на газ та ін. Знаємо, що Міністерство фінансів робить усе можливе, аби допомогти нам. Так, цього року заплановані на програму молодіжного кредитування кошти обсягом 100% були виділені ще у вересні (таке відбулося вперше, адже раніше кошти надходили у кращому випадку в листопаді—грудні). Тобто є поступ уперед, є розуміння і певна допомога. Та маємо бути об’єктивними й казати відверто: 60 мільйонів абсолютно не достатньо для фінансування молодіжних житлових програм. Для повноцінної її роботи їх слід профінансувати у повному обсязі, а отже виділити 750 млн грн.

Саме тому на засіданні спостережної ради прийняте рішення звернутися  з відкритим листом до Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра з пропозицією розглянути цю тему не просто як одну з держпрограм, які підлягають фінансуванню, а й зважити у першу чергу на ефект від її реалізації. А ще — на те, що може відбуватися, якщо все залишиться як є.

Не хочуть дармового

Відомо, що трудова міграція в Україні набуває чималих масштабів. Ось і ваші читачі у своєму листі зауважили: якщо найближчим часом у квартирному питанні не станеться покращення,  планують виїхати за кордон у пошуках кращої долі. Саме так Україна втрачає молодих фахівців та й взагалі кадри працездатного віку. Адже вони не просять щось їм подарувати чи віддати задарма. Йдеться про кредит, який за законодавством вони обов’язково повинні повернути. А це гарантія, що члени родини наполегливо працюватимуть, адже матимуть до цього стимул.

Якщо потреби програми будуть профінансовані належно, то вже у 2012 році держбюджет, місцеві бюджети та соціальні фонди отримають відрахунки лише від будівельного комплексу на суму близько 200 млн грн. І це — не беручи до уваги відрахунки від таких галузей, як металургія, виробництво будматеріалів, транспортні перевезення. Адже в ціну квадратного метра житла закладено зазвичай багато складових. Усі ці галузі, коли працюють на повну потужність, обов’язково роблять досить вагомі відрахунки державі. І, що не менш важливо, це збереже понад 10 тисяч робочих місць тільки на будівництві. А отже, відчутно зменшиться навантаження на Фонд зайнятості. Тому очевидно, що повне фінансування програми дасть змогу відчутно стимулювати економіку держави через будівельну галузь. До того ж це заохочуватиме молоді родини на наполегливу працю в українській економіці.

Отже, сподіваємося, до нас прислухаються і програму профінансують у повному обсязі. Тоді Фонд отримає можливість надавати молодим людям і родинам більше кредитів, а їхні мрії втіляться в реальні квадратні метри.