Ще влітку цього року українські політики обговорювали можливість відміни «прописки» (реєстрації) в Україні. Заступник голови Адміністрації президента України Ірина Акімова озвучила цю ідею на одному з телеканалів. Фактично, протягом останніх півроку триває професійна дискусія між юристами та представниками влади щодо доцільності процедури реєстрації в Україні. 

Відстоюючи точку зору необхідності реєстрації в сучасних умовах розвитку держави, юристи прирівнюють реєстрацію до дозвільної системи і виокремлюють як окремий інститут правовідносин, який має фіксовану форму та є ідентифікуючим чинником. 

Юристи Асоціації звертають увагу на те, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» говорить про свободу та право громадян на вибір місця проживання, але фактично норми цього закону створюють порядок, який на ґрунті української правосвідомості, перетворюється в обов’язок та створює перешкоди у реалізації майнових та немайнових прав людини.

Позиція правників зводиться до того, що сама реєстрація не є формою прив’язки людини до місця реєстрації, а лише фіксує факт її наявності та забезпечує реалізацію прав і свобод. Разом з тим, асоціативно реєстрація дублює радянський інститут прописки.

Якщо порівнювати з західною практикою, то там процедура реєстрації відсутня, й сам термін «прописка» чи «реєстрація» ввійшов в європейську мову запозиченням від слов’янських мов. Європа живе за налагодженою системою електронного обліку громадян і резидентів країни. Такий облік ведеться кількома різними службами, в тому числі й недержавними структурами. Основними власниками таких баз в європейських країнах є:

- DMV (Department of Motor Vehicle) – місцевий аналог ДАІ, який видає водійські права на яких вказується адреса проживання. Про зміну адреси потрібно повідомляти в усному чи письмовому порядку;

- SSA (Social Security Administration) – прирівнюючи до українських структур, це зразок Пенсійного фонду чи Міністерства соціального захисту. Дана служба присвоює один раз в житті громадянину дев’ятизначний номер, який використовується для ідентифікації особи перед роботодавцем, в банках, інших структурах;

- Credit Report Agency – недержавні служби, які ведуть персональний облік платоспроможності і кредитних можливостей громадян. Причому такі організації ведуть облік без погодження чи отримання дозволу від громадян.

Аналізуючи європейську практику, є необхідність переглядати питання реєстрації. Однак з врахуванням юридичних норм, які надають можливість користатися громадянам держави їхніми правами.

Виконавчий директор ВГО «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам» Тетяна Яковенко відзначає, що інститут реєстрації місця проживання є атавізмом радянського періоду історії України. Людина і так сьогодні є досить ідентифікованою: наявність ідентифікаційного номера у фізичних осіб дозволяє відслідкувати всі операції останньої. Тому, зважаючи на глобалізацію усіх процесів у світі, руйнування кордонів та швидкість обміну інформацією, вважаємо за можливе відмовитись від процедури реєстрації місця проживання особи. Як спосіб встановлення фактичного місця проживання людини, можна було б використовувати той самий ідентифікаційний номер, який би був єдиним кодом доступу до необхідної, достовірної інформації про місце проживання, а зміни щодо останнього вносилися б на підставі письмового повідомлення фізичної особи. В даному випадку зручно було б скористатися досвідом европейських країн, особливо зважаючи на євроінтеграцію України.

З історії прописки

«Прописка» («вид на житло») було введене в обіг на початку XVIII ст. Петром і для прикріплення кріпосних селян до землі. Тоді ж була введена дворівнева паспортна система: «внутрішній» паспорт з зазначенням територіальної приналежності, та закордонний. 

У 1925 році цю систему вдруге запровадив Сталін. Щоправда, для здійснення контролю за пересуванням громадян. Вже тоді прописка фіксувалась (закріплювалась) фіолетовим штемпелем. В 1974 році почало діяти «Положення про паспортну систему». Фактично, прописка в пострадянських країнах стала результатом володіння приватною власністю.

В Росії прописка була законодавчо змінена на реєстрацію за місцем проживання в 1993 році. З того часу в РФ діє закон «Про право громадян Російської Федерації на свободу пересування, вибору місця перебування і проживання в межах Російської Федерації» і «Правила реєстрація і зняття громадян з реєстраційного обліку за місцем перебування і місцем проживання в межах Російської Федерації» від 17 липня 1995 року.

В Україні прописка була замінена на реєстрацію 14 листопада 2001 року, згідно рішення Конституційного суду України (№ 15-рп/2001 у справі № 1-31/2001), який визнав неконституційним інститут прописки в Україні.

Прес-служба Асоціації