Проблема з житлом в Україні нині стоїть гостро. Українські міста рясніють довгобудами, проблеми довкола яких множаться. Багато людей втратили і гроші, й надії оселитися у нових квартирах. Зокрема, складна ситуація склалася і в Рівному. Так, будівництво на вул. Гагаріна, 4, в яке люди вклали заощаджені і, часто, останні гроші, стоїть уже чотири роки й кінця-краю митарствам обдурених інвесторів не видно.

У 2008 році ціни квартир на вторинному ринку суттєво зросли. Тож усе більш популярними ставали ФФБ – фонди фінансування будівництва. У цьому випадку інвестори спочатку ставали власниками об’єкта фінансування, а потім, коли будинок здавався в експлуатацію, особи, що вклали гроші в будівництво, набували право власності на житло.

Замовником будівництва на вул. Гагаріна, 4 була проектно-будівельна організація ТзОВ «Рівненський МЖК», генпідрядником та інвестором виступило ТзОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сібінвестград». Управителем ФФБ став АКБ «Трансбанк». Довіритель ФФБ – «Сібінвестград» – взяв кредит у «Трансбанку» на придбання 85 квартир, а пізніше, коли знайшлись охочі купити ці квартири, він перепоступився їм своїм правом на ці квартири. Отож, зводився будинок на кошти людей, що купували квартири, більшість з яких, скористалась для цього іпотечними кредитами.

Однак, у 2008 році Нацбанк України рекомендував банкам у разі погіршення ліквідності призупинити іпотечне кредитування. Цим скористався «Трансбанк», а відтак не стало звідки фінансувати будівництво на вул. Гагаріна, 4. Відтоді почали відкладати здачу будинку в експлуатацію: з грудня 2008-го – до червня 2009-го, а пізніше стало зрозуміло, що й у 2010 році інвестори не отримають своїх квартир.

Нині АКБ «Трансбанк» перебуває на межі банкрутства, а всю кредиторську заборгованість «Сібінвестграду» переведено до АТ «Укрексімбанк». Микола Бляшин, адвокат, що вивчав відповідні документи, вважає, що в цій ситуації «Укрексімбанк» є правонаступником «Трансбанку», а отже, інвестори мають право пред’являти йому свої вимоги.

Одна з інвесторів, Оксана Лежняк, заплативши всю суму вартості однокімнатної квартири, довідалася, що ця квартира перебуває під заставою «Укрексімбанку». Щоб відстояти свої права і вивести житло з іпотеки, жінка звернулася до суду. Банк, у свою чергу, подав апеляцію. І апеляційний суд Рівного постановив: «віддати пані Лежняк 100 % майнових прав на житло, яке вона проінвестувала». Однак вивести з іпотеки цю квартиру не дозволив. Питання й досі відкрите.

Довірителі, у кожного з яких своя історія, досі знайомі не були, кожен намагався дати раду проблемі самостійно. Однак спільна біда їх об’єднала. Лише після колективного звернення до «Укрексімбанку», вони довідались, що в іпотеці перебувають 13 квартир. За словами Оксани Лежняк, банк пояснює це тим, що «Сібінвестград», беручи кредит, не повідомив, що ці квартири належать інвесторам.

Адвокат Микола Бляшин зазначає. щоб отримати інформацію про квартири, які перебувають в іпотеці, слід надіслати в банк письмове звернення, на яке він зобов’язаний надати письмову обґрунтовану відповідь рекомендованим листом з повідомленням у строки, визначені законом. «Якщо працівники банку не дають відповідь за 15 або, максимум, 30 днів, то громадяни мають право звернутися до прокуратури зі скаргою про порушення їхніх прав».

Така сама ситуація склалася і в Тетяни Лошкарьової, квартира якої теж перебуває в іпотеці, незважаючи на те, що жінка оплатила її на 100 %, про що має відповідне документальне підтвердження. Обдурені довірителі не раз звертались з проханнями про допомогу до влади, у тому числі до Президента й Прем’єр-міністра, однак досі їх не почули.

Будинок на вул. Гагаріна, 4 – третя черга будівництва МЖК, це частина молодіжного мікрорайону, заснованого у 1998 році. Якби не виникли проблеми з іпотечним кредитуванням, збудували б аж шість 16-поверхових будинків. Нині там стоїть один будинок, закінчений на 76 %, а ще два – на рівні цоколя і фундаменту – усі перебувають на балансі «Рівненського МЖК».

Сергій Пандрак, директор державного фонду сприяння молодіжному будівництву, запевняє, що незадовго до краху «Трансбанку», він встиг продати іпотеку «Укрексімбанку». За його інформацією, 47 квартир належало довірителям, 72 – залишали вільними. На думку пана Сергія, саме «Укрексімбанк» гальмує вирішення проблеми, не погоджуючись на жоден із запропонованих варіантів й не бажаючи знайти 10,5 млн. грн.

«Укрексімбанку» пропонувались різні варіанти добудови цього об’єкта. Так, Сергій Пандрак каже, що Рівненська обласна адміністрація і Рівненський МЖК безуспішно просили цей банк стати управителем ФФБ. Банк на такі умови не погоджується. За словами Володимира Новака, заступника голови Рівненської обласної адміністрації, не цікавить банк і пропозиція залучити під два десятки вільних квартир кошти Державного фонду сприяння молодіжному кредитуванню. «Укрексімбанк» відхилив також прохання передати квартири до житлового фонду, щоб розрядити напругу довкола ситуації з забезпечення житлом соціально незахищені верстви населення. «Банк розглядає цей проект виключно як комерційний, тоді як він більше соціальний», – розводить руками пан Новак. «Укрексімбанк» згоден лише продати іпотеку, однак, вважає Сергій Пандрак, знайти для цього інвестора дуже важко, оскільки умови банку занадто обтяжливі.

Адвокат Микола Бляшин вважає, що сама участь у будівництві житла через ФФБ уже ризикована, оскільки інвестори стають власниками квартир, яких ще не існує, а саме з цієї обставини походить небезпека ускочити в халепу, особливо, якщо до схеми ФФБ причетні недобросовісні учасники. «В ситуації, що склалася, людям можна порадити одне: активно боротися за свої права. Згідно з укладеними договорами, інвестори довірили свої гроші банку, тож він мусить робити те, до чого його зобов’язує договір, а саме: змусити забудовника добудувати об’єкт і здати його в експлуатацію», – запевняє адвокат.

Прес-служба Асоціації