Про відшкодування завданих збитків та стягнення суми компенсації заподіяної моральної шкоди



Так, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2009 року позов Особи_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Вимпел-2» про відшкодування завданих збитків та стягнення суми компенсації заподіяної моральної шкоди задоволено в повному обсязі.

Позивач посилалась на ті обставини, що на підставі певного правовстановлюючого документу вона являється власником квартири Адреса_1. Вказана квартира розташована на п&lquot;ятому поверсі п&lquot;ятиповерхового будинку.

Через неналежний інженерно-технічний стан крівлі відповідного багатоквартирного житлового будинку, зважаючи на природні опади, систематично відбувались заливи належної Позивачу квартири, які призвели до заподіяння значної майнової шкоди вказаному нерухомому майну Особа_1.

Приймаючи рішення по суті справи, суд виходив з того, що заподіяння майнової шкоди майну Особа_1 у вигляді залиття квартири Адреса_1 відбулось з вини повноважних осіб ЖЕК „Вимпел-2", яка полягла у бездіяльності власника будинку щодо належного його утримання, оскільки Позивач неодноразово зверталась до Відповідача з відповідними заявами.

Позивач, пройшовши майже 5 років судової тяганини (первісний позов був поданий 27 вересня 2004 року), відстояла свої законні права.



1



Справи про стягнення боргу



Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 березня 2008 року відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства «Жек-1» до Особа_2 про стягнення боргу.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що правовідносини позивача з відповідачем виникли з 11.01.07.

В судовому засіданні представник відповідача надала суду квитанції про сплату коштів за користування послугами починаючи з 2005 року.

В ході судового засідання було встановлено, що розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, не відповідає оригіналам квитанцій, які надав у копіях Відповідач, оскільки здебільшого відсутні сплачені суми Відповідачем на рахунок позивача у довідці розрахунку заборгованості, а тому суд не приймає до уваги вказаний розрахунок, який наданий Позивачем.

Крім того, в судовому засіданні Позивач не уточнив, за який саме період виникла заборгованість, а представник позивача в судовому засіданні пояснив, що заборгованість виникла до 2007 року, коли вказаний будинок перебував на обслуговуванні у будинкоуправлінні №2 Полтавського КЕВ, які передали їм на баланс вказаний будинок разом із заборгованістю.

Суд мотивував своє рішення тим, що Позивач, ПП «Жек-1», не довів у судовому засіданні порушення його прав щодо сплати коштів за надані комунальні послуги власником квартири Адреса_1, а тому позов не підлягає задоволенню.



2



Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06.02.08 з аналогічних причин відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства «Жек-1» до Особа_1 та Особа_2 про стягнення боргу.

В судовому засіданні представник Позивача зазначив, що правовідносини Позивача з Відповідачем виникли з 25.01.07.

В судовому засіданні Відповідачі надали суду квитанції про сплату коштів за користування послугами починаючи з 2003 року.

В ході судового засідання було встановлено, що розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, не містить будь яких доказів про час та період виникнення заборгованості, в судовому засіданні Позивач не уточнив, за який саме період виникла заборгованість, а представник Позивача в судовому засіданні пояснив, що заборгованість виникла до 2004 року, коли вказаний будинок перебував на обслуговуванні у будинкоуправлінні № 2 Полтавського КЕВ, які передали їм на баланс вказаний будинок разом із заборгованістю.

Отже, суд встановив, що Позивач ПП «Жек-1» не довів у судовому засіданні порушення його прав, щодо сплати коштів за надані комунальні послуги власниками квартири Адреса_1 , а тому позов не підлягає задоволенню.



3



Зобов’язання ЖЕО вчинити дії



Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2008 року задоволено позов Особа_1 до ЖЕО № 3, Особа_2, Особа_3, Особа_4 про зобов&lquot;язання провести ремонт вентиляційної мережі будинку.

В судовому засіданні було встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 10.01.01квартира по Адреса_1 належить на праві приватної власності Особа_1. З Довідки, що видана ЖЕО № 3, вбачається, що у вищевказаній квартирі прописані та проживають четверо осіб: Особа_1, Особа_5, Особа_6 та Особа_7. Згідно з технічним паспортом на квартиру, квартира по Адреса_1 складається з коридору, кухні, чотирьох житлових кімнат, роздільно - туалету та ванни, трьох балконів, - склад.

Матеріалами справи встановлено, що в жовтні 2005 року Особа_1 було виявлено, що вентиляційний канал, що являється мережею загального користування і в тому числі отвором виходить у приміщення ванни його квартири, не забезпечує належної витяжки, внаслідок чого приміщення постійно вологе та не провітрюється. З даного приводу він неодноразово звертався до ЖЕО № 3.

З актів ЖЕО № 3 від 07.12.05, 15.12.05 вбачається, що внаслідок переобладнання в квартирі Адреса_1 перекрито вентиляційний канал загального користування, зокрема, канал з ванної кімнати квартири №2. Працівниками ЖЕО №3 06.03.06 було проведено повторне обстеження вентканалу у ванній кімнаті №2 і з&lquot;ясовано, що вентиляція відсутня. При цьому Відповідач, Особа_2, відмовився надати доступ працівникам ЖЕО № 3 для проведення ремонтних робіт.

Отже, суд зобов&lquot;язав власників квартири Адреса_1 Особа_2 та Особа_3 усунути перешкоди в функціонуванні вентиляційного каналу загального призначення та демонтувати незаконно встановлений у вентиляційному каналі газовий прилад ( бойлер), надати доступ працівникам ЖЕО № 3 до квартири для відновлення пошкоджень вентиляції, а також зобов&lquot;язав ЖЕО № 3 відновити функціонування вентиляційного каналу в квартирі Адреса_1.



4



Визнання права власності



Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2007 року задоволено позов Особа_1 до Одеської міської ради, третя особа: ЖЕУ «Ренесанс ЛТД» про визнання права власності.

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди, укладеного між Особа_1 та ЖЕУ «Ренесанс ЛТД», Особа_1 є орендатором нежилого приміщення площею 63 кв. м, розташованого за адресою: Адреса_1.

За час оренди Особа_1 в нежитловому приміщенні зробив ремонтні роботи, так як приміщення було в поганому стані і використанню не підлягало.

Право власності на всі допоміжні приміщення будинку, в тому числі і на спірні приміщення, належить саме всім власникам квартир будинку, розташованого за адресою: Адреса_1. Це право власності при цьому, згідно з наведених вище правових норм, не потребує будь-якого додаткового посвідчення або оформлення. Відповідно до ст.ст. 364 і 370 Цивільного кодексу України співвласник має право па виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Як вбачається з письмової згоди всіх мешканців будинку Адреса_1, вони, як співвласники приміщень у будинку не заперечують проти виділу спірного приміщення в приватну власність позивача. Таким чином, угода між співвласниками та Позивачем, щодо виділу спірного нежилого приміщення в приватну власність Особа_1 не суперечить вимогам закону.

Отже, судом вирішено визнати за Особа_1 право власності на нежиле приміщення площею 63 кв. м, розташоване за адресою: Адреса_1.