Ассоциация помощи пострадавшим инвесторам

Назрілу житлово-комунальну реформу в жодному разі не можна розглядати як економічно абстрактний, інституціональний проект, оскільки, в першу чергу, це соціально залежна реформа. Безумовно, сама модель управління житлом через комунальні ЖЕКи тупикова. Тому вона все ж таки буде модернізуватися паралельно з удосконаленням управління житловим фондом та приходом нас, як власників, до управління цим фондом.

Хочу в черговий раз звернути увагу на те, що в процесі модернізації всієї галузі повинна, на мій погляд, трансформуватися і сама філософія формування тарифів.

Відколи в тарифі на тепло дві третини займає газ, а Україна може забезпечити свої підприємства теплокомуненерго (а отже, і нас з Вами) прогнозованою політикою на український газ, то і ціна на цей газ має корелюватися. І траєкторія ціни на газ від собівартості до світової ціни повинна збігатися з траєкторією наших доходів і наших зарплат від сьогоднішніх реалій до якихось, умовно кажучи, середньоєвропейських показників. Скільки часу на це знадобиться - п&lquot;ять чи десять років - залежить від успішності курсу реформ, що проводиться черговою владою, черговим урядом. Але паралельно тепловики, знаючи, що ціна на газ неминуче буде підвищуватися по плавній траєкторії, повинні займатися модернізацією і скороченням споживання газу за рахунок впровадження систем обліку, за рахунок скорочення втрат у мережах, за рахунок переходу на альтернативу.

Приблизно таке ж завдання має стояти і перед підприємствами водопостачання, де відсотків 50% собівартості складають витрати на електроенергію для енергонасосів, які подають воду і де, на жаль, ми маємо колосальні втрати. У світі, як правило, цей «електричний» відсоток становить лише близько 15%. Відносно низька ціна на електроенергію для водопостачальних підприємств теж повинна за планом траєкторії виходити і порівнюватися з ціною для промислових підприємств. Але паралельно ця крива повинна збігатися і з ростом доходів населення, і з модернізацією, скороченням у втратах води та ін. Що стосується сектора водопостачання, то з урахуванням дефіциту питної води як в Україні, так і в світі, потрібно розуміти і те, що ціна на вихідний продукт (воду) як артезіанську, так з водних джерел, неминуче зростатиме. Інакше це буде не вода, а сурогат.

Третя група тарифів – ті, які стосуються утримання та обслуговування житла. У них поки відсотків 60-70 займає заробітна плата управлінського персоналу. З одного боку, зарплата двірників і сантехніків також повинна рости, як і зарплата наша з Вами. Але, з іншого боку, необхідно оптимізувати структуру управління і ефективніше використовувати працю цих робітників. Крім того, необхідно створювати умови, за яких вони все-таки якісно працюватимуть за наші гроші: будуть нас обслуговувати, а не диктувати свої умови.

Повернуся до того, з чого почав: саме той факт, що реформа ЖКГ – соціально залежна реформа, зробив її дуже вразливою. Тому вона до цих пір за великим рахунком залишається заручницею політиків-популістів. Саме в цьому причина того, що галузь ЖКГ в Україні – одна з найбільш відсталих і практично найбільш «незаймана» з моменту розвалу Радянського Союзу. Але далі відтягувати час нікуди. Ми стоїмо на краю прірви.