Асоціація допомоги постраждалим інвесторам

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         6 лютого 2008 року                                                               м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

             головуючого     Патрюка М.В.,

   суддів:               Костенка А.В.,         Лященко Н.П.,

Прокопчука Ю.В.,     Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) “Октант” про визнання права власності на жиле приміщення, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ЗАТ “Октант” до ОСОБА_1 про розірвання договору про дольове інвестування в житлове будівництво,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2006 року ОСОБА_1., звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що згідно з договором про дольове інвестування у житлове будівництво від 25 жовтня 2002 року № 13-АБ-13, укладеним між ним і ЗАТ “Октант”, він виконав взяті на себе зобов&lquot;язання та сплатив товариству 100 відсотків вартості об&lquot;єкта інвестування, однак ЗАТ “Октант” відмовляється передати йому у власність жиле приміщення загальною площею 57,66 кв.м, що розташоване на третьому поверсі корпусу АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому, а вимагає додаткової сплати грошових коштів.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним право власності на вказане жиле приміщення, стягнути із ЗАТ “Октант” неустойку за несвоєчасне виконання зобов&lquot;язання в розмірі 429 630 грн. та 5 000 на відшкодування моральної шкоди.

У листопаді 2006 року ЗАТ “Октант” звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про розірвання договору про дольове інвестування в житлове будівництво від 25 жовтня 2002 року № 13-АБ-13, зазначаючи, що ОСОБА_1. не виконав зобов&lquot;язання за цим договором і не сплатив відповідної суми грошових коштів.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14 травня 2007 року, позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1. право власності на жиле приміщення загальною площею 57,66 кв.м, що розташоване на третьому поверсі корпусу АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому. Стягнуто із ЗАТ “Октант” на користь ОСОБА_1. неустойку в розмірі 10 000 грн. та 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні зустрічного позову ЗАТ “Октант” відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ “Октант” просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з&lquot;ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1., суди, як першої, так й апеляційної інстанції, виходили з того, що між ОСОБА_1. та ЗАТ “Октант” укладено договір будівельного підряду, а тому спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Законом України “Про захист прав споживачів” і позивач унаслідок неналежного виконанням відповідачем договірних зобов&lquot;язань має право на стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди.

 Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов&lquot;язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов&lquot;язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов&lquot;язується збудувати і здати у встановлений строк об&lquot;єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов&lquot;язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію , якщо цей обов&lquot;язок не покладається на підрядника, прийняти об&lquot;єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов&lquot;язаних з місцезнаходженням об&lquot;єкта.

Тобто, суттєвими умовами договору будівельного підряду є порядок надання замовником будівельного майданчику та проектно-кошторисної документації або визначення, які з цих обов&lquot;язків належить виконати                                                                                                                                                                  самому підрядникові.

Пунктом 1.1 договору про дольове інвестування в житлове будівництво, укладеного між сторонами, передбачено, що за цим договором  підприємство зобов&lquot;язується збудувати й передати клієнту у власність обумовлений об&lquot;єкт інвестування, а клієнт зобов&lquot;язується забезпечити відповідне інвестування та прийняти його у свою власність.

Статтею 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” визначено, що інвестиціями  є  всі  види  майнових    та    інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об&lquot;єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої  створюється  прибуток  (доход)  або досягається соціальний ефект.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестиційною  діяльністю  є  сукупність  практичних  дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Таким чином, уклавши договір про дольове інвестування в житлове будівництво, сторони стали учасниками інвестиційного процесу й виниклі між ними правовідносини регулюються спеціальним законом - Законом України “Про інвестиційну діяльність”, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в інвестиційну діяльність.

Між тим, Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачами товарів,  робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами  послуг  різних  форм   власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх  захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів” визначено, що  споживач - фізична  особа,  яка  придбаває,  замовляє, використовує або має намір  придбати  чи  замовити  продукцію  для особистих  потреб,  безпосередньо  не пов&lquot;язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов&lquot;язків найманого працівника.

Таким чином, Закон України “Про захист прав споживачів” не регулює правовідносини, які виникли між сторонами договору про дольове інвестування у житлове будівництво.

Крім того, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов&lquot;язань, які підпадають під дію Закону України “Про захист прав споживачів” чи інших законів, що регулюють такі зобов&lquot;язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Договором про дольове інвестування в житлове будівництво не передбачено відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди, а в апеляційного суду - для висновку про законність у цій частині рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судами при вирішенні спору в частині стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди неправильно застосовані норми матеріального права, судові рішення в цій частині відповідно до статті 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Октант” задовольнити частково.

         Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 14 травня 2007 року в частині стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди скасувати.

         У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди відмовити.

         У решті - рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 14 травня 2007 року залишити без змін.

         Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                      М.В. Патрюк

         Судді:                                                                  А.В. Костенко

                                                                                     Н.П. Лященко

Ю.В. Прокопчук

                                     М.П. Пшонка