Асоціація допомоги постраждалим інвесторам

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 р.                                                                                                           № 15/486-б  

Вищий господарський суд України
у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),
Катеринчук Л.Й. (доповідач),
Коробенко Г.П.

розглянувши

касаційну скаргу
розпорядника майна ТОВ "Універсал-В" Пінчука Юрія Анатолійовича

на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року

у справі

господарського суду
№ 15/486-б

міста Києва

за заявою
ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ"

до
ТОВ "Універсал-В"

про визнання банкрутом

розпорядник майна  
Пінчук Ю.А.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від скаржника:
Пінчук Ю.А. (розпорядник майна),

від заявника:
не з&lquot;явились,

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2009 року порушено провадження у справі № 15/486-б за заявою ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі –ініціюючий кредитор) про визнання банкрутом ТОВ "Універсал-В" за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закону).

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 09.06.2007 року визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора на суму 1 976 238,26 грн.

03.07.2010 року у газеті "Голос України" № 121 (4871) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Універсал-В".

02.08.2010 року до господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіциалл" про визнання його кредитором на суму 7 299 865,87 грн., в тому числі на суму заборгованості за інвестиційним договором № Н-108 - 4 700 000,00 грн. та суму збитків –2 599 865,87 грн.

Заяву мотивовано тим, що на підставі укладеного з боржником інвестиційного договору № Н-108 Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіциалл" перерахувало на користь боржника грошові кошти - 4 700 000,00 грн. Ту обставину, що боржник не виконав прийняті за названим договором зобов’язання в частині будівництва об’єкту інвестування заявник вважає правовою підставою виникнення у нього права вимоги у боржника повернення оплачених за договором коштів та відшкодування збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2010р. визнано кредиторами боржника:

- Голосіївський районний центр зайнятості з грошовими вимогами на суму 1 473,58 грн. – вимоги другої черги,

- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на суму 2 045,00 грн. - вимоги другої черги,

- Голосіївську міжрайонну виконавчу дирекцію Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з грошовими вимогами на суму 2 037,71 грн. - вимоги другої черги;

затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 19 864 226,79 грн.;

відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Офіциалл" у задоволенні кредиторських вимог.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, в частині відмови у задоволенні його вимог, ТОВ "Офіциалл" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати зазначену ухвалу суду у відповідній частині та визнати його кредитором боржника на суму 7 299 865, 87 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року апеляційну скаргу ТОВ "Офіциалл" задоволено частково, ухвалу господарського суду міста Києва від 18.08.2010р. скасовано частково, визнано ТОВ "Офіциалл" конкурсним кредитором боржника на суму 4 700 000, 00 грн. Кредиторські вимоги ТОВ "Офіциалл" на суму 2 599 865, 87 грн. відхилено (том 1, а.с. 158-162) .

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, розпорядник майна ТОВ "Універсал-В" Пінчук Юрій Анатолійович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 18.08.2010р., аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника скаржника, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За приписами абзацу 7 статті 1 Закону грошове зобов&lquot;язання це зобов&lquot;язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством .

Відповідно до приписів статей 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов’язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом. В силу положень статті 14 Закону конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов’язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Частиною 15 статті 11 Закону передбачено, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов&lquot;язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Отже, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов&lquot;язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційних договорів скаржниками, до 15.12.2005року) об&lquot;єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об&lquot;єкти житлового будівництва, інші об&lquot;єкти власності, а також майнові права.

Згідно з частинами 1, 3, 5 зазначеного Закону всі суб&lquot;єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об&lquot;єктами та результатами інвестицій , включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором , вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) .

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов&lquot;язки) сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,вимоги ТОВ "Офіциалл" до боржника ґрунтуються на укладеному з боржником договорі про інвестування будівництва нежитлових приміщень в будинку, що будується за адресою: м. Київ, просп. Науки, 208, від 14.06.2007р. № Н-108.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "Офіциалл" фінансує будівництво 1 082,10 кв. м, що будуються в будинку за адресою: м. Київ, просп. Науки, 208 (пункт 1.3) та за рахунок внесених інвестицій отримує у власність нежилі приміщення, які є об&lquot;єктом інвестування за даним договором (пункт 1.6); Товариство з обмеженою відповідальністю “Універсал-B” є замовником, який здійснює реалізацію інвестиції самостійно або з залученням підрядних організацій шляхом виконання всіх необхідних робіт, пов&lquot;язаних з розробленням та узгодженням проекту та проектно-кошторисної документації об&lquot;єкта інвестування, виконанням всього комплексу будівельно-монтажних робіт, введенням в експлуатацію будинку за адресою: м. Київ, проспект Науки, 208 (пункт 1.3).

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до умов договору № Н-108 замовник зобов’язався оформити та надати інвестору свідоцтва про право власності на нежилі приміщення, що є об’єктом інвестування за цим договором відповідно до сум проінвестованих коштів (3.1.7); останній етап будівництва – здача об’єкту в експлуатацію – четвертий квартал 2009р. (додаток № 3 до договору).

Також апеляційний суд встановив, що на виконання умов договору № Н-108 ТОВ "Офіциалл" здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-B” наступні платежі:

- 1 200 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 26.07.2007р. № 1,

- 2 000 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 21.09.2007р. № 5,

- 1 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 11.01.2008р. № 7.

Прийнявши до уваги здійснення публікації про порушення справи про банкрутство 03.07.2010 року в газеті "Голос України" № 121 (4871), що відповідно до частини 15 статті 11 Закону означало настання строку виконання всіх зобов&lquot;язань боржника, в тому числі зобов&lquot;язань майнового характеру та встановивши обставини того, що будівництво інвестованого об&lquot;єкту боржником не розпочалось до моменту порушення провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог кредитора, які випливали із здійсненої ним передоплати грошових коштів по інвестиційному договору.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає про необґрунтованість доводів скаржника про те, що внаслідок укладення інвестиційного договору між боржником та скаржником виникли виключно зобов&lquot;язання майнового характеру, оскільки це спростовується наведеним вище аналізом норм права про правову природу інвестиційного договору, як особливого цивільно-правового договору, який об&lquot;єднує положення ряду різних договорів, передбачених Цивільним кодексом України, та про допустимість застосування до інвестиційного договору положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, яка визначає грошові зобов&lquot;язання сторони договору повернути одержану передоплату у випадку невиконання зобов&lquot;язання по передачі майна і таке зобов&lquot;язання є грошовим за своєю правовою природою.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року в даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу розпорядника майна ТОВ "Універсал-В" Пінчука Юрія Анатолійовича залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 року у справі № 15/486-б залишити без змін.


Головуючий Н. Ткаченко

Судді

Л. Катеринчук

Г. Коробенко