Асоціація допомоги постраждалим інвесторам

У вівторок, 20 грудня відбувся круглий стіл на тему: «Ні житла, ні прописки? Як реалізувати гарантовані права на безкоштовне лікування, дитсадки, виплату пенсій тощо?». Організатором заходу була Всеукраїнська громадська організація «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам» за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

На круглому столі були присутні громадські організації, котрі займаються та вивчають проблеми даного характеру. А саме, ГО «Кияни об’єднуємось», ГО «Поступ», ГО «Інститут Адвокасі», Міжнародний фонд «Відродження», представники Центру дослідження проблем громадянського суспільства, Міністерства  регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та фізичні особи-пайовики, котрі через проблему з довгобудами стикнулися з даним питанням. 

Учасники круглого столу обговорили які проблеми виникають у громадян в зв’язку з неможливістю здійснити реєстрацію місця проживання, а саме: щодо безоплатного медичного обслуговування. Дуже часто трапляються випадки відмови у поліклінічному обслуговуванні населення на підставі відсутності у заявника реєстрації місця проживання у цьому районі. Така відмова є неправомірною. Лікарі зазвичай аргументують таку відмову тим, що кожна поліклініка отримує бюджетні кошти відповідно до кількості зареєстрованих у районі осіб і на обслуговування незареєстрованої особи просто не має коштів. Хоча жодним нормативно-правовим актом не передбачено такої підстави для відмови у наданні медичної допомоги як відсутність реєстрації. 

Таким чином, у разі відмови у поліклінічному обслуговуванні експерти рекомендують Вам звернутись до поліклініки з письмовою заявою. У будь-якому разі, поліклініка повинна дати Вам вмотивовану письмову відповідь у строки, що встановлені ЗУ «Про звернення громадян» (30 днів), а у випадку відмови у взятті на облік з підстав відсутності реєстрації, повинні вказати документ, що є підставою для такої відмови.

За місцем реєстрації здійснюється первинне призначення пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов&lquot;язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника. Після призначення пенсії виплату пенсії можна оформити за місцем фактичного проживання. Даний закон унеможливлює забезпечення гарантії пенсійного права для громадян котрі не мають прописки (не зареєстровані за місцем проживання). Реалізація даної права може бути лише за перегляду умов реєстрації.

Неможливість прийняття дитини до дошкільного навчального закладу. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про дошкільну освіту» громадяни  України  незалежно  від  раси,  кольору  шкіри, політичних,  релігійних та інших переконань,  статі,  етнічного та соціального походження,  майнового стану, місця проживання, мовних або  інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у дошкільних  навчальних  закладах  незалежно  від  підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім&lquot;ї.  Прийом   дітей   до   дошкільного   навчального закладу здійснюється  керівником  протягом  календарного  року на підставі заяви батьків або осіб,  які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров&lquot;я дитини, довідки   дільничного лікаря   про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження. Отже, відмова в прийнятті у дитячий садок на підставі відсутності у дитини реєстрації місця проживання є незаконною. Якщо громадянину відмовили у прийнятті до дитсадку на цій підставі, потрібно подати письмову заяву на ім’я керівника дошкільного закладу.  Дошкільний заклад зобов’язаний надати вмотивовану письмову відповідь у строки, що встановлені ЗУ «Про звернення громадян» (30 днів), а у випадку відмови, повинні вказати документ, що є підставою для такої відмови.

Неможливість стати на військовий облік, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про військовий  обов&lquot;язок  і  військову  службу»  до призовних дільниць щороку протягом січня - березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними (міськими) військовими комісаріатами за місцем проживання. Під час проведення процедури приписки особа проходить медичний огляд та психіатричний огляд та отримує Посвідчення про приписку до призовної дільниці. Від наявності цього документу залежить чи зможе особа у майбутньому вступити у ВНЗ та отримати вищу освіту, адже серед документів, що необхідно подати при вступі до ВНЗ є, зокрема, посвідчення про приписку. Так закон унеможливлює повноцінне використання громадянами своїх прав.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб&lquot;єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача (ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, бачимо невідповідність норми-декларації ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та реального стану речей.

На практиці часто виникають ситуації, коли органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання, відмовляють батькам у реєстрації місця проживання новонародженої дитини, мотивуючи відмову тим фактом, що квартира перебуває у заставі (іпотеці), вимагаючи надання дозволу заставодержателя. У зв’язку з цим, слід зазначити, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.

Ще влітку цього року українські політики обговорювали можливість відміни «прописки» (реєстрації) в Україні. Заступник голови Адміністрації президента України Ірина Акімова озвучила цю ідею на одному з телеканалів. Фактично, протягом останніх півроку триває професійна дискусія між юристами та представниками влади щодо доцільності процедури реєстрації в Україні.

Відстоюючи точку зору необхідності реєстрації в сучасних умовах розвитку держави, юристи прирівнюють реєстрацію до дозвільної системи і виокремлюють як окремий інститут правовідносин, який має фіксовану форму та є ідентифікуючим чинником. 

Так, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» говорить про свободу та право громадян на вибір місця проживання, але фактично норми цього закону створюють порядок, який на ґрунті української правосвідомості, перетворюється в обов’язок та створює перешкоди у реалізації майнових та немайнових прав людини.

Позиція правників зводиться до того, що сама реєстрація не є формою прив’язки людини до місця реєстрації, а лише фіксує факт її наявності та забезпечує реалізацію прав і свобод. Разом з тим, асоціативно реєстрація дублює радянський інститут прописки.

Якщо порівнювати з західною практикою, то там процедура реєстрації відсутня, й сам термін «прописка» чи «реєстрація» увійшов в європейську мову запозиченням від слов’янських мов. Європа живе за налагодженою системою електронного обліку громадян і резидентів країни. Такий облік ведеться кількома різними службами, в тому числі й недержавними структурами.

Основними власниками таких баз в європейських країнах є: 

- DMV (Department of Motor Vehicle) – місцевий аналог ДАІ, який видає водійські права на яких вказується адреса проживання. Про зміну адреси потрібно повідомляти в усному чи письмовому порядку;

- SSA (Social Security Administration) – прирівнюючи до українських структур, це зразок Пенсійного фонду чи Міністерства соціального захисту. Дана служба присвоює один раз в житті громадянину дев’ятизначний номер, який використовується для ідентифікації особи перед роботодавцем, в банках, інших структурах;

- Credit Report Agency – недержавні служби, які ведуть персональний облік платоспроможності і кредитних можливостей громадян. Причому такі організації ведуть облік без погодження чи отримання дозволу від громадян.

Аналізуючи європейську практику, є необхідність переглядати питання реєстрації. Однак з врахуванням юридичних норм, які надають можливість користатися громадянам держави їхніми правами.

По завершенню круглого столу, як різні громадські організації, так органи державної влади дійшли висновку, що проблему, котра виникла навколо відсутності реєстрації місця проживання можна вирішити або шляхом запровадження на законодавчому рівні форми реєстрації на кшталт «Тимчасова відсутність реєстрації» для тих осіб, які знялися з реєстрації та не зареєстрували своє місце проживання чи перебування через поважні причини (наприклад, вкладення коштів у будівництво житла та неотримання вказаного житла  у зв’язку з шахрайством  забудовників тощо) або здійсненням реєстрації таких громадян за адресою забудовника чи об’єкту будівництва. Адже приватні інвестори дуже часто продають своє житло аби вкласти кошти у нове будівництво, тим самим бажають покращити свої житлові умови.  При внесенні змін до діючого законодавства в частині запровадження такої форми обліку місця проживання як «Тимчасова відсутність реєстрації» через поважні причини, необхідно зауважити на тому, що для таких осіб необхідно забезпечити реалізацію повного спектру соціальних та економічних прав, що передбачені для осіб, що зареєстрували своє місце проживання.  

Прес-служба Асоціації