Асоціація допомоги постраждалим інвесторам

Закарпаття завершує перехід на індивідуальні системи опалення, відмовляючись таким чином від послуг централізованого теплопостачання. Як це виходить, які проблеми при цьому виникають, а також в цілому про розвиток ЖКГ області у інтерв&lquot;ю ІА «Україна Комунальна» розповів перший заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Іван Бушко.

Закарпатська область цього року планує повністю ліквідувати систему теплокомуненерго. Що для цього вже зроблено і з чим виникають проблеми?

Закарпатська область цього року планує повністю ліквідувати систему теплокомуненерго. Населення буде переведене на автономне опалення.Нині триває «автономізація» бюджетних установ.

Для переведення на альтернативне енергозабезпечення гірських районів ми використовуємо природній ресурс - весь сухостій чи обрубки у лісах. До речі, так робить уся цивілізована Європа. В Альпах чи Татрах населення використовує свою деревину, що набагато краще в екологічному та економніше в фінансовому плані. Ми наразі також працюємо у цьому напрямку, і ті об&lquot;єкти, що будуть відкриватися в гірських районах, намагатимемося одразу переводити на альтернативну енергетику. Також запускаються проекти з гідроенергетики. Вже відкрито дві гідроелектростанції. Одна - працює декілька років, інша (на річці Красна)– зараз діє в тестовому режимі і маємо надію, що вже цього місяця запустимо її.

Якщо порівнювати ситуацію у області з минулим роком, то, наприклад, в містах Чоп та Ужгород для опалення довгий час були задіяні котельні ще з радянських часів із технічним забезпеченням того часу. Наразі їх ліквідують. Ті об&lquot;єкти соцкульту та населення, які ними обслуговувалися, зараз переводяться на опалення модульними котельнями.

Яким чином змінився стан ЖКГ області у порівнянні з 2010 р.?
В цілому, якщо порівнювати нинішній рік з 2010-м - то зрушення, безумовно, існують. Реформа теплозабезпечення, розпочата в області ще у 2004-2005 рр., нині виходить на фінішну пряму. Певні кроки для переоснащення нами були зроблені у 2010 році, а в 2011 році плануємо завершити цей процес. Жодна область не має таких показників з переходу на індивідуальне опалення. Це, передусім, пов&lquot;язано з тим, що на Закарпатті розташовані невеликі міста – понад стотисячний Ужгород та трішки менше за населенням Мукачево. Населення інших міст - від сили 30-40 тисяч. До того ж, їх не багато, і люди в них ще два-три роки тому перейшли на індивідуальне опалення. Зараз повністю ще не відмовилися від централізованого опалення два найбільші міста області та Чоп.

Зважаючи на перехід населених пунктів області на автономне опалення, як проходить підготовка області до опалювального періоду?
Як я вже наголошував, на Закарпатті системи ЖКГ, як такої, вже немає. У більшості міст переважає індивідуальне опалення. Відповідно, програми уряду щодо запровадження лічильників, заміни трубопроводів і т.д. нашої області фактично вже не стосуються. Відзначу, що нині усі об&lquot;єкти соцкульту, дитячі заклади готові до зими. Ми попросили уряд додатково виділити 19,2 млн грн для завершення програми переходу на автономне опалення. Крім того, діє обласна програма, на яку обласні депутати на останній сесії виділили 3,5 млн грн.

Підготовка до опалювального періоду та загальний розвиток ЖКГ яких міст є найбільш показовими у позитивному та негативному розрізі?
Найскладніша ситуація з переходу на індивідуальне опалення серед населення зараз - в Мукачеві. Тут питання про переведення на «автономку» було актуальним для мешканців понад 3 тисяч квартир. Зараз у двох тисячах мукачівських осель питання вже вирішено, тож залишається ще 1300 квартир. Відзначу, що з них майже 700 – це житло, яке належить малозабезпеченим громадянам. Для вирішення проблеми розроблені відповідні програми і обласною радою, і адміністрацією та Мукачівською міськрадою. Для людей закуповуватимуть електричні радіатори, які дадуть можливість опалювати приміщення. Ці прилади уже роздаються населенню в Мукачеві. Схожа ситуація спостерігається і в обласному центрі - Ужгороді. До речі, Ужгороду і Мукачево виділили кошти з міських бюджетів, щоб до кінця сезону «закрити» цю програму. Хоча, не виключаю, що можуть бути й певні форс-мажори, але впевнений, що вони носитимуть локальний характер. На всіх нарадах з цього питання, які проводилися за моєї участі, були присутні представники і облгазу, і обленерго. Тож зібрана уся необхідна інформація по квартирах, в яких проводитиметься підключення до автономного опалення.

Чи вдається залучати інвестиції у розвиток ЖКГ області?
Так, є певні успіхи у залученні інвестицій у розвиток ЖКГ області. Є багато пропозицій щодо участі у грандових проектах. Один із таких проектів уже реалізовано по водопроводу в Ужгородському районі. Є й інші регіони, де подібні проекти втілено в життя. Це також будівництво сміттєпереробного заводу. Вже найближчим часом зводити його почнуть у місті Берегово. На це буде витрачено 10 млн грн. З цієї суми 90% фінансуватиме Євросоюз, 10% - обласний чи місцеві бюджети. Найбільша проблема у залученні інвесторських коштів на ці ж проекти на Іршавщині, Виноградівщині, Тячівщині – це громадські слухання. Згідно з проектом, подібний завод може знаходитися від населеного пункту за 3-4 кілометри. Проте, враховуючи те, що землі входять до складу території селищної ради, сільські депутати не дають дозволу на реалізацію подібних проектів. Постановою Кабміну регламентується, що будівництво таких об&lquot;єктів мають передувати громадські слухання. Це – проблема. Хоча, насправді, всі розуміють, що з цим сміттям треба щось робити, але ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Я можу навести вам багато прикладів, коли були готові проекти, виділялися кошти, але вже на першому етапі робіт проект блокувався. Найболючіший приклад: чотири роки тому розроблявся подібний проект у Виноградівському районі. Тоді інвестори були готові вкладати 40 млн євро у будівництво сміттєпереробного заводу поблизу села Широке. У 2008 році цей проект загальмовано і наразі він провалений. Людям не пояснили, що і як буде робитися. Вони почали протестувати, чим практично заблокували вирішення цього питання. А сам завод заплановано було зробити на місці колишнього військового полігону, який знаходився на відстані понад 1 кілометр від населеного пункту. Так проект було загальмовано. Людей ввели в оману, хоч сама ідея була дуже показовою і про неї було відомо всій країні. Це мав бути один з найбільших проектів австрійської фірми AVE на Україні.

У чому проявляється допомога місцевих органів влади у розвитку ЖКГ області?
Всі мери, думаю, зацікавлені, щоб в їхніх містах запрацювала система індивідуального опалення, тому що зникне багато проблем. Основна з них – розрахунки за теплоносії, повернення коштів пільговикам за використання газу і електроенергії, які держава виділяла у вигляді субвенцій. Якщо ж міста перейдуть на нову систему, то фактично позбудуться цих проблем і більше приділятимуть увагу іншим напрямкам. Серед таких - вирішення питання вивозу сміття з міст. Тому ідея щодо відміни громадських слухань є, як на мене, досить слушною. У мерів зв&lquot;язані руки, вони не мають можливості виділити додаткову ділянку під той же сміттєпереробний завод. У разі відміни необхідних громадських слухань, громада не залишиться сама перед загрозою побудови небезпечного заводу. Є громадські організації, які контролюють ці процеси. У вже згаданому селі Широке існувала та ж «небезпека» - говорили, що туди завозитимуть ядерні відходи, премікс, ХЗЗР і т.д. Чим це все закінчилося ми знаємо: преміксів позбулися, щодо ХЗЗР, то проходить завершальний етап їхнього вивезення за межі Закарпаття. Думаю, цьогоріч область вже повністю позбудеться цих отрутохімікатів. Тим більше, що ніхто не дозволить на Закарпатті, де розвивається туризм та рекреація, робити такі кроки.

Які напрямки розвитку сфери ЖКХ області заплановані на майбутнє?
Основний напрямок розвитку – це створення ОСББ. Якщо в таких невеликих містах, як Берегове, позначка зі створенню ОСББ сягнула 75 %, то інші міста поки не досягли і 40 %. Над цим треба добряче попрацювати, бо, вважаю, що цей шлях утримання багатоповерхівок – оптимальний. Необхідно роз&lquot;яснювати людям, щоб вони, в першу чергу, самі були зацікавлені у створенні цих організацій, які фактично дають їм можливість проживати у нормальних умовах.

Не можу не запитати про аварію газопроводу в Ужгороді, про її причини, дії по ліквідації, наслідки...
Приватна львівська структура, яка виконувала роботи для міськенерго, порушила правила безпеки: працювала з простроченими дозволами, з порушеннями техніки безпеки. Вони пошкодили 500-міліметрову газову трубу середнього тиску, що й спричинило витік газу. Нині труба вже відновлена, практично завершене відновлення газопостачання в Ужгороді та Ужгородському районі. У всій цій ситуації виникає не одне питання до газовиків, які відокремилися від влади, намагалися працювати самі по собі. Їхнім неорганізованим діям ще треба дати оцінку, тож цим наразі займається прокуратура. Вони пояснюють, що ці краники, які мали розподіляти по відрізках трубу, погано обслуговувалися. Тому ними було прийняте рішення не піддавати небезпеці весь Ужгород. Не володіючи інформацією, де газ зараз може перебувати, вирішили відключити всю гілку. Хоча не думаю, що такі масштабні міри були потрібні. Це добре, що зараз на вулиці висока температура. А якби подібне трапилося під час морозів? Тоді це питання піднялося б більш жорстко. Але впевнений, прокуратура ще однозначно дасть оцінку діям газовиків.

Євген Рідош, спеціально для ІА «Україна Комунальна».